[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
але, коли вони прибули на гребінь, обидві роти щойно залишили еполь, яка стала непридатною, оскільки була зметена гарматами, які росіяни поставили на плато, і була виставлена для захоплення в тилу. Сардинці в належному порядку відступили через річку та пішли посилити пост, який займав другий пагорб на акведуку.
З обох боків почалася канонада. Не встигла відкритися канонада, як три щільні колони піхоти просунулися до позиції французів і атакували міст і пагорб праворуч.
Французький форпост за мостом складався з роти 2-го полку зуавів. Інші аванпости, праворуч від зуавів аж до сардинських форпостів, були оснащені 20-м Угером і 22-м у лінії. Гурт ще не був у таборі, як вартові були стривожені, почувши тупотіння людей, чиї постаті були ще невидимі в темряві. Пости не встигли вистояти, перш ніж їх перегнали через річку; але випадкова стрілянина вчасно попередила головну охорону та табори, і люди вийшли саме тоді, коли над землею пронеслася буря круглих пострілів.
Російські колони, захищені вогнем своєї артилерії, рушили в чудовому порядку вниз до річки, незважаючи на сильний вогонь артилерії, який вітав їх попереду з боку французів і з флангу з боку сардинців. Біля річки перша колона відокремилася від решти і, розділившись на дві частини, перетнула річку, яку влітку легко перелазити.
Перш ніж війська були належним чином під озброєнням, росіяни були біля мосту та біля підніжжя пагорба. 20-му угеру та 2-му батальйону зуавів довелося витримати перше потрясіння, і вони, звичайно, витримали його мужньо. Росіяни, не втрачаючи часу на вогонь, наступали з поривом, якого навряд чи бачили в російських військах. Це були нові війська, що належали, за словами полонених і поранених, до 5-ї дивізії 2-го армійського корпусу, нещодавно прибулого з Польщі.
Акведук, який пролягав біля підніжжя пагорба, становив головну оборону французів. Приблизно дев’ять-десять футів завширшки та кілька футів завглибшки, він огинає круті пагорби так близько, що майже в усіх місцях підтримується високим насипом, створюючи значні труднощі для наступаючих сил і наражаючи їх, як тільки вони досягають вершини насипу, перед командним мушкетним ударом. Незважаючи на це, росіяни перетнули його праворуч і почали підійматися на висоту, коли, підхоплені з флангу сардинськими батареями, які вели вогонь із чудовою точністю, вони були зметені донизу й закотилися в акведук.