величезні гарматні ядра та уламки чудовиськових снарядів, що розсипають землю в усіх напрямках, викликали шанобливе уявлення про силу пороху; але повага значно зросла через уявлення про хаос, який він завдав таким чудовим роботам, як доки — споруди, створені, щоб існувати віками, і тривалість яких не може бути обмежена. У випадку доків, відведених англійцям, складність руйнування посилювалася тим фактом, що вони були частково висічені з суцільної скелі. Утворений таким чином басейн був вистелений величезними масивами каменю, а між скелею та каменем була засипана земля. Інженери скористалися м’яким інтервалом для своїх шахт і підірвали стіни та контрфорси всередину, але скеля залишилася, позначаючи місцями контури доків. Контрафорти були надзвичайної міцності та товщини. Крім того, за межами доків була глибока закрита дренажна система для спорожнення доків, якою, звісно, скористалися інженери. Спочатку сильно збентежені водою, яка текла по яру в їхньому тилу, вони подолали цю труднощу немалою ціною праці. Спосіб їх роботи проти доків змінювався залежно від обставин, але, здається, полягав у великій кількості звичайних шахт із шахтою та галереєю. Дві з цих шахт, які я оглянув, мали глибину близько тридцяти футів. Інженери підірвали східний пірс або край того боку доку, до якого були прикріплені ворота — одна з щелеп доку; і цей вибух, здається, був таким же повним за своїм ефектом, як і будь-який інший. Величезну масу було піднято вгору й зміщено, а величезні поперечні балки, масиви чорного дерева незліченної міцності, були вирвані зі своїх кріплень, зламані надвоє й залишилися своїми розколотими кінцями спиратися одна на одну, у формі даху будинку. Під гострою аркою, що утворилася таким чином, була чорна прірва, а навколо — купи каменю та запорошені руїни. Усе було видалено й роздерто, не розкидаючись; і це була мета, до якої постійно націлювалися наші інженери. Вони весь час намагалися, і загалом із великим успіхом, таким чином пропорціонувати заряди своїх мін, щоб хоча все було перекинуто, викорінено та кинуто в повну плутанину (буквально topsyturvy), якомога менше було викинуто з кратера. І відповідно більшість їхніх вибухів не мали такого вигляду, якого можна було б очікувати від викиду двох, трьох чи більше тисяч фунтів пороху. Не було чути розбіжного потоку каміння, а щось на зразок гуркоту конвульсій землі; кілька блоків і уламків було відкинуто на помірну висоту, але на глядача виникло враження, ніби якась гігантська підземна рука просто штовхає маси на невелику відстань від їхніх місць, перевертає їх догори дном і перекочує одна над одною в хмарі диму й пилу.
Частина 32
сторінка 593/722