Французький вогонь дуже вщух до першої години, ворог кидав снаряди прямо в їхні лінії та закривав частину їхніх нових творів. Годину за годиною було чути один безперервний гул гармати, а дим закривав усе інше. О чверть на третю стався вибух пороху у вежі навпроти нашої правої атаки. Форт Флагстафф, здавалося, сильно розбитий французами. Земляні роботи на Редані та Круглій вежі працювали майже так само добре, як і раніше. Оскільки було дуже бажано знищити кораблі, що стояли на якорі в гавані під нами, і обстріляти будівлі верфей, наші ракети були введені в дію, і, хоча вони були досить нестабільними у своєму польоті, вони завдали деяких лих, але не таких, як очікувалося. Куди б вони не падали, було видно, як люди летіли вулицями, коли дим розвіявся. О третій годині ночі. місто горіло; але після того, як дим деякий час збудив наші надії, він розріджувався і зовсім згас. Вони спритно працювали з трьох гармат на заводі «Кругла вежа» та з чотирьох чи п’яти в «Редані» на наших батареях.
Два 68-фунтові були встановлені вночі 19-го на наших батареях, і вогонь, який майже припинився після настання темряви, відновився до світанку. Ми всі втомлювалися від цього безперервного «стукання фунтів», яке створювало багато шуму, витрачало багато порошку та завдавало дуже мало шкоди. Наші аматори були досить розчаровані та втомлені. Рим не був побудований за день, і Севастополь не міг бути взятий за тиждень. Фактично, ми втекли з уявленням, що це було своєрідне картонне місто, яке впаде від звуку нашої гармати, як мури Єрихону впадуть від звуку сурми Ісуса Навина. Звістка про падіння Севастополя, яку ми отримали через Англію, викликала обурення і подив. Армія була розлючена, оскільки вони відчували, що правда, коли б це не було зрозуміло, повинна не досягти ефекту цього чудового
150 БЕЙТСЬКА ЕКСПЕДИЦІЯ ДО ЦЕЙМЕЇ.