Генерал Ербійон, який командував французькими військами в цьому пункті, приготувався до бою. Праворуч від Трактирської дороги дивізія Фоше з 3-ю батареєю 12-ї артилерії; у центрі його власна дивізія з 6-ю ротою 13-ї; ліворуч* дивізія Каму, з 4-ю батареєю 13-го полку. На його боці генерал Делія Мармора розташував свої війська в бойовому порядку. У той же час прекрасна дивізія Chasseurs dAfrique генерала Морріса, до якої швидко приєдналася численна та доблесна англійська кавалерія генерала Скарлетта, зайняла позицію за пагорбами Камара та Трактир. Ця кіннота повинна була взяти ворога у фланг, якщо йому вдасться форсувати прохід через один із трьох виходів Чоргун або Трактир, або на схилі ліворуч від генерала Каму.
Полковник Форґот, який командував артилерією Черних ліній, тримав шість батарей кінної артилерії, дві з яких належали Імператорській гвардії, готовими діяти як резерв. Шість турецьких батальйонів армії Османа-паші на чолі з Сефер-пашою прибули надати нам допомогу. Нарешті, я наказав висунути дивізію Левайяна з 1-го корпусу, дивізію Дюлака з 2-го корпусу та імперську гвардію, яка складалася з резервів, здатних усунути найсерйозніші проблеми. Густий туман, що вкривав глибину Черної, і дим від щойно розпочатої канонади не давали нам зрозуміти, проти якої саме точки буде спрямовано головне зусилля ворога;
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
коли з нашого крайнього лівого боку 7-ма російська дивізія виступила проти дивізії Карну. Отримані 50-м лінійним, 3-м зуавським, який атакував їх багнетом, і 82-м, який захопив їх у фланг, колони противника були змушені зробити демівольт, щоб перетнути канал, і могли уникнути вогню нашої артилерії, лише вийшовши з досяжності, щоб згуртуватися. Протягом дня той підрозділ більше не з'являвся.
У центрі боротьба була більш тривалою і відчайдушною. Противник направив дві дивізії (12-ту за підтримки 5-ї) проти Трактирського мосту. Багато їхніх колон відразу кинулися на міст, а тимчасові проходи вони спорудили за допомогою драбин, понтонів і мадрієрів. Потім вони перетнули Черну, траншею наших ліній, і відважно наступали на наші позиції. Але під ударом генералів Фошо та Де Файлі ці колони були розбиті, і люди «перетнули міст, зайнятий 95-м, і за ним переслідували 2-й Зуав, 97-й Лінійний і частину 19-го батальйону <Jhasseurs-a-Pied.
Проте, поки артилерія гуркотіла з обох сторін, росіяни знову сформували колони атаки, туман розвіявся, і їхні рухи стали чітко помітними. Їхня 5-та дивізія підсилила 12-ту, яка щойно вступила в бій; а 17-й готувався спуститися з висоти Чуліу, щоб підтримати ці дві перші дивізії.