Пане ле Марешаль, — Ви дізнаєтеся з моїх вчорашніх і позавчорашніх телеграфних повідомлень про загальні результати битви на Черній; сьогодні я посилаю вашій високоповажності докладний звіт про ту битву, таку славну для нашої зброї.
Протягом кількох днів, хоча ворог утримувався від будь-яких видимих рухів, певні ознаки змусили нас припустити, що він атакуватиме наші лінії на Черній. Ви знаєте ті позиції, які чудові, і які повністю перекриті самою Чорною і каналом, який є другою перешкодою. Сардинська армія займає всю праву частину, навпроти Чоргуна; французькі війська охороняють центр і ліворуч, які після схилу приєднуються до наших Інкерманських плато. Незалежно від кількох бродів, які досить погані, є
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
два мости через Чорну та канал. Один, трохи вище Чоргуна, знаходиться під гарматами п'ємонтців; інший, званий Трактірським мостом, знаходиться нижче і майже в центрі французьких позицій. Дивлячись прямо перед одним у бік іншого берега Чорної, ви бачите праворуч височини Чуліу, які, витягнувшись у хвилясті плато, дещо знижуються. різко в бік Черної нижче П'ємонту. Ці височини зменшуються навпроти нашого центру, і, починаючи з цієї точки до скелястих боків плато Маккензі, є рівнина шириною близько трьох-чотирьох кілометрів. на Балаклавську рівнину.
Вздовж нашої лінії велося суворе спостереження - турки, які займають горбисті території Балаклави, були напоготові, і спостерігали за Алсу, а генерал д'Алонвіль, також поставивши свою охорону, подвоїв свою пильність у високій долині Байклара. Більш того, мій розум був цілком спокійний, що стосується крайніх правих; це один із тих гірських регіонів, де неможливо маневрувати великими тілами людей. Противник міг там лише фальшиво демонструвати — власне, так і було. У ніч з 15 на 16 серпня генерал д'Алонвіль повідомив, що навпроти нього є війська; але його ставлення нав'язувалося ворогові, який не робив жодних спроб з того боку і не наважувався напасти на нього. У цей час основні сили російських військ, що спустилися з Маккензієвих висот з наміром дебашувати біля Ай-Тодора, просунулися, облюбовані вночі, на Черну; праворуч 7-а, 5-та і 12-та дивізії перетнули рівнину; і ліворуч, 17-та дивізія; частина 6-го і 4-го пішли за плато Чуліу. Сильна кавалерія і 160 одиниць артилерії підтримували піхоту.
Незадовго до світанку передові пости сардинської армії*, розташовані як ведети аж до висот Чуліу, відступили та оголосили, що ворог наступає значними силами. Справді, незабаром після цього росіяни облаштували висоту правого берега Черної важкими гарматами (pieces de position) і відкрили по нас вогонь.