Моє занепокоєння привезти в країну кожного солдата кавалерії та піхоти, які були в наявності, не дозволило мені посадити їхніх поклажних тварин, і ці офіцери в цей момент не мають із собою нічого, крім того, що вони можуть нести, і вони, так само як і люди, без наметів чи будь-якого укриття.
Я не чув жодного шепоту. Усіх, здається, вразила необхідність такої домовленості, і вони відчувають, я вірю, задоволені тим, що я підведу їхніх коней у найлегшу хвилину.
Поведінка військ викликала захоплення. Якщо вважається, що вони серйозно хворіли протягом останніх двох місяців; що з тих пір, як вони приземлилися в Криму, вони зазнали екстремальної вологості, холоду та спеки; що щоденна праця, щоб забезпечити себе водою, була надмірною, і що їх переслідувала холера до самого поля битви, я не виходжу за межі правди, заявляючи, що вони заслуговують найвищої похвали.
У запалі атаки вони забули про все, що витерпіли, і продемонстрували ту мужність, той бравий дух, якими завжди вирізняються британські солдати: і під найсильнішим вогнем вони зберігали те саме
рішучість перемогти, як вони демонстрували перед тим, як піти в бойові дії. Я б не виконував своїх обов’язків, мій лорд герцог, якби я не висловив вашій світлості найщирішим чином моє почуття глибокої вдячності офіцерам і солдатам Королівського флоту за неоціненну допомогу, яку вони надали армії в цьому випадку, як і в будь-якій ситуації, коли це могло бути використано для наших операцій.
Вони спостерігали за ходом дня з найсильнішою тривогою; і як найкращий спосіб довести свою участь у нашому успіху та своє співчуття до страждань поранених, вони ніколи не припиняли, від кінця бою до того, як ми покинули землю сьогодні вранці, забезпечувати хворих і поранених і нести їх на берег; праця, в якій деякі офіцери навіть добровільно взяли участь, дія, яку я ніколи не перестану згадувати з найтеплішою вдячністю.
Я не згадую імен, побоюючись, що можу пропустити когось, про кого варто було б говорити; але ніхто з тих, хто був з нами, не шкодував жодних зусиль, які міг би докласти до такого священного обов’язку.
Сер Едмунд Лайонс, який відповідав за все, як завжди, був найвидатнішим у наданні допомоги та забезпеченні надзвичайних ситуацій.
Додаю повернення вбитих і поранених. Це, на жаль, дуже вологе; але я сподіваюся, що, враховуючи всі обставини, буде відчутно, що жодне життя не було без потреби піддано впливу і що такої переваги неможливо було досягти без значних жертв.
Я не наважуся оцінити суму російських збитків. Я вважаю, що це було чудово, і такий звіт у країні.