У цей час два батальйони французької піхоти, які були надіслані за першим повідомленням генерала Боскета, приєдналися до нас праворуч і значною мірою сприяли успішному опору атаці, підбадьорюючи наших людей і кидаючись на ворога з пагорба з великими втратами.
Приблизно в той самий час було здійснено рішучий штурм нашого крайнього лівого краю, і на мить ворог заволодів чотирма нашими гарматами, три з яких були відбиті 88-м, тоді як четверту швидко відбив 77-й полк під командуванням підполковника Егертона.
У протилежному напрямку Бригада гвардійців під командуванням Його Королівської Високості Герцога Кембриджського була залучена в серйозний конфлікт.
Ворог, прикриваючись густим хмизом, наступав двома важкими корпусами і з великою рішучістю атакував невеликий редут.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
яка була сконструйована для двох гармат, битою не була озброєна. Бій був найважчим, і бригада, продемонструвавши максимальну стійкість і хоробрість, була змушена відступити перед значно переважаючою чисельністю, доки її не підтримало крило 20-го полку 4-ї дивізії, коли вони знову наступали та відбили редут.
Згодом цю територію було зайнято французькими військами, і гвардія швидко сформувалася в тилу правого флангу 2-ї дивізії.
Тим часом генерал-лейтенант почесний сер Джордж Кеткарт з кількома ротами 63-го полку, вважаючи, що він може справити сильне враження, спустившись у долину та взявши ворога у фланг, швидко просувався вперед, але виявивши висоту над собою під час затишної окупації росіян, він раптом виявив, що він заплутався з переважаючими силами, і, намагаючись відвести своїх чоловіків, він отримав смертельне поранення, незадовго до якого бригадний генерал Торренс, керуючи 68-м, також був тяжко поранений.
Після цього бій тривав із незгасаючою силою і без жодних позитивних результатів, ворог обстрілював нашу лінію не тільки з усіх своїх польових батарей, але й з тих, що стояли перед роботами на місці, і з корабельних гармат, аж до полудня, коли вперше стали очевидними ознаки поступки; і незабаром після цього, хоча вогонь не припинявся, відступ став загальним, і було помічено, як великі маси відступали через Інкерманський міст і піднімалися на протилежні висоти, залишаючи на полі бою 5000 або 6000 убитих або поранених, безліч останніх уже були ними винесені. Я ніколи раніше не бачив такого видовища, як на полі, але не буду на цьому зупинятися.
Подавши Вашій Світлості цей недосконалий опис цієї найсуворішої битви, я маю ще виконати два обов’язки: один найбільш приємний, а останній – найболючіший для моїх почуттів.