Окоп можна чітко побачити за милю на північ від річки. Він розташований на півдорозі вниз по схилу невеликого пагорба. Не було жодних інших споруд, траншей, редутів чи польових робіт будь-якого опису, окрім ще одного погона та кількох дернів землі, щоб дати прикриття кільком стрільцям; і всі звіти про таку оборону, заповнену стрільцями та гарматами, які були оприлюднені були помилковими. У ворога було дуже мало стрільців, а місцевість, за винятком крайнього лівого краю, була такої природи, що для стрільби можна було мати гарне прикриття для гармат. Протягом багатьох наступних років поле битви, ймовірно, залишатиметься таким, яким воно є зараз, з тією лише різницею, що виноградники, які процвітали 20 вересня 1854 року і які зараз знищені, можна буде знову культивувати. Піднімаючись від річки до укріплення, ви опинитеся ліворуч повністю закритими пагорбом перед бруствером, так що люди можуть стати в цій западині для атаки, не піддаючись вогню; але росіяни, усвідомлюючи це, спустили на крайній правий край великі загони піхоти, які обстріляли ліву бригаду легкої дивізії, коли та намагалася привести порядок після переправи через річку.
«Праворуч, ближче до мосту, земля більш відкрита для гармат з брустверу траншеї, і, просунувшись на кілька ярдів, відкритий ґласис, що м’яко спускається вгору до дул, дає жахливу розгадку причини, чому Легка дивізія деякий час була під контролем і втратила за кілька хвилин більше 1000 чоловік. Біля основи цього гляціса, Уздовж хребта в напрямку до річки розташовані кургани приблизно тридцяти футів завширшки, які вкриті великими каменями та плитами сланцю, і багато з них містять останки друзів і ворогів. Серед цих курганів, які піднімаються на висоту двох-трьох футів над рівниною, розташовані кілька маленьких дерев’яних хрестів. з розкішною рослинністю і польовими квітами знаходиться близько трьох футів зовні, а всередині на фут глибше розташований красивий пам'ятник з білого каменю: —
Під час атаки на ці висоти 20 вересня 1854 року 23-й королівський валлійський військовий полк Її Британської Величності втратив свого командира, підполковника Х. Честера, капітанів А. В. Вінна, Ф. Еванса, Дж. Коноллі, лейтенантів П. Редкліффа, сера В. Янга, Барта, Дж. Анструтера та Дж. Батлер, усі загинули на полі: також лейтенант Еплвейт, смертельно поранений, який помер 22 вересня 1854 року. Цей камінь встановлено на їхню пам'ять».
З іншого боку, «полк також втратив сержанта Дж. Х. Джонса, сержантів Р. Хічкока, Дж. Ф. Едвардса, одного барабанщика та сорок рядових, убитих на полі».