«Напади на це місце відбувалися за тим же принципом — спочатку французи, потім англійці; і, правда це чи брехня*, що ми «запізнилися», немає жодних сумнівів, що з самого початку існувала така тенденція. На думку багатьох офіцерів, поза сумнівом, що Перша дивізія недостатньо стежила за Легкою дивізією в її просуванні на пагорб біля Альми. Іншими словами, останні були надто повільними або «занадто» пізно.' Французи чудово виконали свою роль, і їхній розум і особиста активність чудово проявились у просуванні крутими ущелинами та схилами високих берегів плато, але їхні втрати вбитими та пораненими становили менше 700 чоловік, тоді як наші – лише 2000. Адмірал Буе Вілломез у своїй недавній так званій «Історії французького флоту» чітко стверджує, що англійський генерал не допустив, щоб перемога супроводжувалася маршем наступного дня, і що французів затримали їхні союзники. В нашій армії панує інше враження; але це один із пунктів, які повинні бути прояснені для історії тими, хто був у довірі лорда Реглана. Ця заява, в усякому разі, показує, якими були переконання clef d'etat major французького флоту в Чорному морі. Я не буду говорити про необхідність і мотиви затримки, про її результати, про доцільність отримання такої допомоги від флоту, яка б повністю звільнила нас від звинувачення у хворих, поранених і полонених; але слід зауважити, що слабкість і бездарність наших домовленостей у цій частині нашої адміністрації стали очевидними під час першого ж тиску через залишення наших машин швидкої допомоги саме в той час, коли вони були найбільш потрібні, через ганебну демонстрацію.
«Кенгуру» був переповнений хворими й пораненими, доки їй довелося дати сигнал, що вона некерована й небезпечна на очах усього флоту, через страждання від свого жалюгідного вантажу, залишеного на догляд одного хірурга, який не міг обслуговувати десятину своїх пацієнтів і який не міг навіть дістатися до них, якби міг перев’язати їхні рани, а також через дурну й жорстоку можливість залишити іншого. хірург, доктор Томпсон, і його слуга на полі, щоб доглядати за 700 пораненими. Доктор Томпсон відчув безнадійність і очевидну жорстокість такого процесу і виступив проти нього, але йому сказали, що це «наказ» і що, якщо «козаки» зійдуть, його «професійний характер» захистить його.