Британська армія, звільнена від тиску військових обов’язків і попереджена про наближення відходу, працювала, полк за полком, багато довгих тижнів, щоб звести меморіали товаришам, чиї останки залишаться позаду. Роботи такого характеру, які поспішна відправка не дозволила армії завершити, виконувалися кількома кваліфікованими солдатами, що належали до нас. Херсонес від Балаклави до краю Севастопольського рейду був укритий поодинокими могилами, з великими могильниками, окремими кладовищами. Яр і рівнина — пагорб і улоговина — узбіччя і відокремлена долина — на милі навколо, від моря до Чорної, представляли ці абсолютно білі камені, поодиноко чи групами, що стояли вертикально в посушливому ґрунті або просто визирали над густою рослинністю, що виростала під ними*.
Французи утворили одне велике кладовище. Сардинці спорудили п’єдестал і кам’яний обеліск на висоті Балаклави, недалеко від свого госпіталю, в пам’ять про генерала делла Мармора та їхніх товаришів, що пішли з життя; ми поставили такі ж пам'ятники на Інкерманській висоті і на Балаклавській рівнині в пам'ять 5 листопада і 25 жовтня.
Екскурсія, здійснена майором Хаммерслі, капітаном Бруком і містером Сент-Клером на півночі Криму, показала величезні труднощі, яких відчувають росіяни, намагаючись утримати свої позиції. Усіх задовольнило те, що якби союзники наступали після 8 вересня і пішли за ворогом, російська армія півдня повинна була здатися, а Херсон, Берислав, Миколаїв і Одеса опинилися б під серйозною загрозою. Уся північна сторона, її гармати, її гарнізон, уся техніка, усі провізії та запаси Бакшисерая та Сімферополя, мабуть, упали в наші руки, а також близько 60 000 або 70 000 чоловік. «Але чому так?» - запитає хтось. — Чи могли вони не втекти? Безперечно ні. Є лише два виходи з Криму; перший — біля перешийка в Перекопі, другий — біля мосту через Гнильне море в Чонгарі. Підступи до цих витоків пролягають через безводні плато без їжі, порізані глибокими солоними озерами. Колодязі, які дають мізерні запаси неприємної води, являють собою глибокі ями, наймілкіша з яких має глибину 100 футів, а багато з них глибиною досягає 150-250 футів. Вони розкидані по країні дуже рідко, і містять мало води. За таких обставин росіяни були змушені посилати свої підкріплення дриблями, носити воду, коли вони хотіли натиснути на один полк. Для них було б неможливо пройти групу з 5000 або 6000 чоловік будь-яким із цих маршрутів у суху погоду. Уявіть, наскільки безпорадним був би
* Дуже точний і цікавий меморіал був написаний капітаном Бріном, Р.Е., проілюстрований чудовими ескізами майора Хон. E. Colborne, і опубліковано Akkerman, Regent Street.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]