Частина 34

«Оскільки майор не повернувся, то після тривалої зупинки ми прийшли до висновку, що він у дорозі перед нами, і вирішили перегнати воза через гору. Козаки допомогли нам у цьому (це було нелегко), як тільки їхній товариш повернувся з повідомленням, як ми зрозуміли, що перекладається англійською мовою, що «все гаразд». Візок знову розвантажили, і ми перетягли його вміст через крутий пагорб; потім воза підняли по губчастій землі, знову навантажили, а візників провели козаки до дороги, а нам показали коротшу дорогу, і ми спустилися під конвоєм наших привітних, але сильно запашних друзів, тінистими ярами до татарського села Сімеїсу. Сімейс, як і всі татарські села, побудований на березі струмка, який приємно вирує через послідовність невеликих каскадів, коли він стрибає з гір до моря. Яр, в якому розташоване село, захищений від сонця величезними горіховими та каштановими деревами, скромнішими гілками груш, яблунь і персиків. Будинки побудовані на схилі шарами, з широкими плоскими дахами, які зроблені водонепроникними товстим покриттям з піску та бітуму, і, дивлячись на нього чи на будь-яке з татарських сіл, не видно жодної хати; все, що можна побачити, це послідовність маленьких коричневих квадратних плям з одним отвором у кожній, що спускаються по схилу регулярними терасами, спини утворені самим схилом пагорба. У Сімеїсі нас зупинили, поки не задовольнили цікавість сильного козацького пікету та деяких завсідників. Близько шістдесяти чоловік пройшли повз нас на огляд, а потім дозволили нам піднятися на пагорб до дороги, де ми знайшли ще одного козака, який чекав замінити нашого мовчазного друга, який досі супроводжував нас.