Частина 33

Ранок, який раніше був холодним і сирим, наступав, і сонце світило яскраво й тепло, суха, поросла травою й кущами рівнина Черної виглядала спокусливою для галопу, офіцери почали неспокійно відходити від мосту через невеликий струмок чи канаву та смужкою рівної землі, що веде до свого роду пам’ятника, квадратного постаменту з грубого каміння, увінчаного карликовою колоною, ніякого особливого порядку архітектури, і щодо походження та об’єкта росіяни, яких було зроблено розслідування, нічого не могли сказати. До цього часу прибуло ще кілька сардинських і французьких офіцерів, але, крім тих, хто брав участь у конференції та був приєднаний до штабу генерала Віндхема, я не думаю, що на місці було й дюжини англійських офіцерів. Загальна диспозиція всіх, здавалося, була рухатися назовні в напрямку російських ліній. Люди не знали, як далеко вони можуть зайти, і, відповідно, намацували свій шлях, галопом пробираючись рівною місцевістю та підіймаючись на пагорб, а потім зупиняючись, щоб озирнутися довкола, розвідати країну й побачити, чи є якісь ознаки перешкод для подальшого просування. Ґрунт був легший і піщаніший, ніж зазвичай у наших рядах; подекуди вона була досить густо посипана кущами, саджанцями, високим бур'яном. Кілька зграй червононогих куріпок підскочили, деякі з них так близько до ніг наших коней, що мисливський батіг досяг би їх.