Частина 31

Я їхав із штаб-квартири, читав свої листи, і щойно дістався пагорба, або підвищеної частини плато, у той час, і випадково дивився в самий бік парку, коли стався вибух. Явища були настільки приголомшливими, що аж перехопило подих. Ні ручка, ні олівець не могли їх описати. Земля здригнулася. Найміцніші будинки гойдалися туди-сюди. Люди відчували, ніби саму землю, на якій вони стояли, здригнуло від землетрусу. Враження від цих кількох моментів неможливо викорінити ніколи. Впевненість у стабільності самої землі була підірвана. Suppositos incedimus ignes. Яка частина табору була безпечною після такої катастрофи? Порив вогню, диму й заліза в одному великому стовпі сягнув висоти, яку я не наважуся оцінити, а потім, здавалося, вилетів, як дерево, яке затінило половину табору праворуч і посипало на нього снаряди. Колір стовпа був темно-сірий, з червоним відтінком, але весь він був порізаний білими клубами диму, які відзначали розриви снарядів. Майже хвилину вона зберігала форму ялинки, а потім боки почали роздуватися, а нависла крона розширюватися й звиватися в неймовірних клубах диму, що вилітав праворуч і ліворуч і випускав, ніби з розчину в своїх обіймах, осад снарядів, туш і залізних снарядів. Шум був жахливий; і коли снаряди почали вибухати, шум був схожий на перший удар однієї з великих канонад чи бомбардувань під час облоги. Я вдарив шпорами коня й помчав якомога сильніше до місця, щойно мої вуха відновили удар. Поки я їхав, я бачив, як тисячі поспішають геть від цього місця і тисячі поспішають до нього. Дим став чорний; вогонь охопив хатини й намети. Генерал Віндхем наздогнав мене, їдучи зі штаб-квартири так сильно, як міг. Він не знав причини та місця вибуху, і був під враженням, що це був один із французьких редутів. Сер Річард Ейрі слідував за ним, а генерал Кодрінгтон через кілька хвилин поїхав до вогню.