Власне, дороги, навіть тоді, коли в нас не було окопів, перспектив наступу, не бракувало робочої сили, дороги вже тоді були предметом великого інтересу для всіх нас. Свист локомотивів на залізниці — «Альянс», «Перемога», — які нагадували нам знайомі звуки Вулвергемптона чи Суіндона і змушували на мить повірити, що ми перебуваємо в цивілізованій країні, не слід сприймати як матеріальну гарантію володіння матеріальними благами майбутньої зими. Містер Бітті, маючи в своєму розпорядженні невеликі кошти, поставив залізницю на чудову основу, настільки, наскільки це могло закріпити дерево, залізо та камінь.* Розумність його суджень у прокладанні лінії була підтверджена тим, що містер Дойн взяв курс, майже паралельний їй, для великої головної дороги між Балаклавою та табором. Містер Бітті був змушений піти у відставку з посади, на якій він надавав послуги не тільки колективній армії, але й багатьом окремим особам у ній, які «завжди зберігають глибоке почуття його доброти та дружньої допомоги у часи домашніх труднощів щодо хатинок і транспорту, через хворобу, яка невдовзі стала для нього фатальною.
Містер Дойн після ретельного дослідження виявив, що для прокладання нової та якісної дороги між ними знадобиться набагато менше праці
* Кожен офіцер Кримського війська охоче погодиться зі мною, кажучи, що добрішого, ревнішого чи здібнішого державного службовця, ніж містер Бітті, ніколи не існувало. «Ми всі глибоко шкодуємо про його смерть.