Депеша генерала Сімпсона щодо операцій 8 вересня принесла значне задоволення. Це стало доказом того, що Головнокомандувач міг піднятися над мертвим рівнем нецікавих Генеральних наказів, які зроблять записи цієї армії нестерпними для терпіння та нелегкими для перетравлення найрішучішого та витривалішого антиквара майбутніх часів. Хто наважиться опублікувати наші депеші? І все ж у нас були видатні писарі в штаб-квартирі, які не виконували свого покликання вдень і вночі, і які псували свій темперамент і манери безперервними скептиками, наслідки яких були поховані в голубниках Уайтхолла, щоб їх ніколи не було видно навіть на жвавих сторінках синьої книги. Французька влада менше вдавалась у деталі та виявляла менше майстерності. Якщо англієць з’являвся у французькій штаб-квартирі або подавав будь-яку письмову заяву про перепустки до окопів чи подібні незначні зручності, йому їх одразу надавали таким чином, що підвищував цінність зобов’язання. Якщо він напише до генерал-ад’ютанта англійської армії, то, швидше за все, він ніколи не отримає жодної відповіді на свій лист, хоча його запит буде найменшим, якщо тільки він справді не належатиме до dii ininores або не матиме таких рекомендацій, які мали б повну увагу в очах цього сановника армії.
І навіть зараз ще не пізно відтворити депешу зовсім іншого характеру, ніж ті, про які ми читаємо в «Лондонській газеті» чи в «Загальних наказах». Справді, він був не менш застосовним до нашої армії, ніж тоді, коли він був написаний, і істини, які він містив, були такими ж очевидними та насиченими цінністю та інтересом, як і майже півстоліття тому. Письменник каже, —
«Я без вагань приписую це зло — порушення правил, погану кухню та відсутність дисципліни — звичайним неуважним ставленням офіцерів полків до своїх обов’язків, як це передбачено постійними статутами служби та наказами цієї армії.
«Я далекий від того, щоб ставити під сумнів завзяття, а ще менше — хоробрість і дух офіцерів армії; і я цілком упевнений, що якщо їхній розум можна переконати в необхідності хвилинного й переконливого,
звернути постійну увагу на те, щоб розуміти, запам’ятовувати та виконувати накази, які були видані для виконання своїх обов’язків, і що суворе виконання цього обов’язку є необхідним для того, щоб армія могла служити країні так, як їй належить служити, вони в майбутньому приділятимуть увагу цим пунктам.