Незважаючи на те, що форти Олександра та Ніколаса були майже недоторканими, еруси вирішили не щадити їх, і вплив їхньої практики на них довів, що камінь, з якого вони складалися, не витримає тривалого та безперервного вогню з близької відстані. Коли їхній постріл влучав у каміння під кутом форту, вони зазвичай розколювалися і ламали зовнішню кладку. Камені були з білого каменю, розрізаного на довгі паралелограми, і якщо постріл потрапляв у середину брили, він зазвичай розколював її наскрізь, так що кілька снарядів у будь-якій точці швидко руйнували всю згуртованість і розсипали стіну в пролом. Тим не менш, форти були чудово побудовані і були дуже міцними, незважаючи на нижчу природу будівельного матеріалу. Усі вони були вирощені на містких склепіннях з міцної кладки, а каземати, куртини та парапети були неймовірної товщини та надзвичайно високої якості обробки. Якби бойовий корабель міг підійти до нього, він міг би незабаром знищити форт Олександр або будь-який форт, побудований з подібного матеріалу. Ворог
ПРАПОРИ ПЕРЕМИР'Я. 389
підозрював, що французи створюють батарею позаду форту Олександр, і вони часто обстрілювали в цьому напрямку; і, знаючи позицію мінометної батареї позаду форту Ніколас, вони вели досить постійний вертикальний вогонь по охороні позаду цієї роботи.