Коли флоти відійшли від землі, залишивши за собою форти Севастополя, як на півночі, так і на півдні, між якими тривав звичайний щоденний поєдинок гармат і мінометів, французи пішли трохи на захід і спрямували на північний захід. В., поки ми тримали курс Н. В. Адмірал дав сигнал флоту, що «зустріч» мала бути «в п’яти милях на південь від Е. Одеси», і негайно було зроблено припущення, що метою відвідування цього місця було спонукати росіян відвести свої війська від Миколаєва та Херсона в очікуванні наступу на них під Одесою. Швидкість ескадри була не дуже великою, оскільки більшість суден мали важкі човни на буксирі, і адмірал подав сигнал: «Керувати чотири милі на годину — курс на ПнЗ на Пн».
«Тритону» було наказано триматися ближче до «Адмірала» і не слідувати сигналам менших суден, і о 2.10 флагман дав сигнал, що «флот більше не повинен розглядати курс «Адмірала», але вони повинні триматися свого правильного напрямку, як уже було зазначено. О четвертій годині «Тритон» отримав наказ не перевищувати швидкість чотирьох вузлів на годину, адміральський корабель почав наступати попереду, а до вечора вже значно випередив ескадру, супроводжувану відправним канонерським катером. Французи, затримані своїми важкими батареями, зробили кращий шлях у нашому портовому кварталі. Ніч була чудова, і флот рухався повільно та в розширеному порядку, боячись зіткнень, але незадовго до світанку «Стромболі» зробив невелику виїмку у величезній частині «Сен-Жан д'Акр» і відніс один із човнів.
У понеділок, 8 жовтня, гаряче яскраве сонце освітило кругле дзеркало моря, центром якого був флот. Море дає бідолашній людській істоті цікаве відчуття власної важливості. Скрізь, де воно не врізане в сушу, воно поступається судну, яке має честь нести його, становищем або, принаймні, відчуттям того, що він є самим центром і пупком всесвіту; якщо воно ще не повалило його на якусь жорстоку палубу чи ліжечко, власним особливим протестом проти зарозумілості людства. Незважаючи на те, що поруч було багато великих кораблів і велика флотилія рухалася по краях нашого великого кола, корабель Її Величності Innominata цього чудового понеділкового ранку виявився центральною точкою на яскравому, мерехтливому, тремтячому дзеркалі, обрамленому стовпами диму або обрамленому щоглами далекого флоту, тонкими, як павутиння на краю якогось стародавнього шевальського скла Луї Кваторце. Французький флот стояв у портовому кварталі, грандіозні, ефектні триколори на вершині ледве над горизонтом, а англійський флот ми не могли побачити з причини, зазначеної в Критиці, яку я ніколи не заперечував, і тому віддам перевагу будь-якій іншій.