Не можна звинуватити московських генералів у великій повазі до своїх убитих і поранених, але вони, безумовно, дуже поважають упередження та почуття своїх вояків. Ми знову і знову були вражені дивовижним способом, у який мертві та поранені зникали після відбиття вилазки, під час якої •імовірно 200 ворогів вийшли з бою. Крім мертвих і поранених, які залишилися в наших окопах, нікого ніколи не було.
бачили після таких змагань, коли світало. Солдат 68-го (М'Гівор), який потрапив у полон під час вилазки і повернувся до свого полку після довгого та (для інших) цікавого маршу по Росії, пояснив загадку, як вона була. Тієї ночі, про яку йдеться, не можна було встановити, які були втрати росіян, але було певно, що вогонь був дуже важким, а робота дуже теплою, поки вона тривала. Коли цього чоловіка вели в тил після сильного опору, він помітив, що між резервами та колоною вильоту стоять сотні солдатів без зброї, і що ці люди були зайняті виключно вилученням убитих і поранених, які інакше залишилися б у руках англійців. Найширше положення, яке ми робимо в таких випадках, — це відправка одного або щонайбільше двох носиків до полку, за винятком випадків, коли санітарні машини виїжджають на бойовий бій. Можливо, ми не розраховуємо залишити нашу землю, але найкращий генерал завжди готовий як до відступу, так і до перемоги, і якщо колись ми опинимося в таких же обставинах, як росіяни, було б доцільно наслідувати їхній приклад.