Тиша в таборі була майже тривожною; якби між містом і північною стороною і через Черну час від часу не гармати, було б жахливо. Морська бригада була розбита і відправлена на борт корабля. Наші батареї були роззброєні; армійський робочий корпус за допомогою солдатів займався утворенням нової дороги з Балаклави, паралельної лінії залізниці. Все навколо свідчило про намір начальників розмістити армію на зимових квартирах на місці їхнього табору.
Сапери та шахтарі топили шахти, щоб знищити доки, які коштували Росії стільки турбот, грошей і кровопролиття; і, якби вони не були задумані як пособники насильства, можна було б пошкодувати, що такі чудові пам’ятники людської майстерності були розбиті на атоми. Але флот Сінопи відплив звідти, у них він був відремонтований після повернення; і ці судна були побудовані не для сприяння миру та торгівлі, а для того, щоб вразити та знищити їх.
У вівторок, 11 вересня, було укладено перемир’я, щоб здійснити обмін листами на користь ув’язнених і зробити запити щодо зниклих безвісти офіцерів з обох сторін. Російський офіцер, який його проводив і який мав бути командиром «Володимера», висловив ту саму думку, що й російський адмірал у понеділок, 10 вересня: «З цим перед нами», вказуючи на руїни Севастопля, «мир далі, ніж будь-коли». Росіяни мали дуже великі парки артилерії на північній стороні гавані; і купи провіанту, матеріальних засобів і вугілля, які було видно, свідчили про те, що вони не хотіли мати засобів для ведення війни, що стосується таких речей. багато b b 2
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
гармати, знайдені тут, були відлиті в Карроні, з літер на їхніх цапфах і галіфе.
Ворог наполегливо зводив потужні земляні укріплення з північної сторони, і ми спостерігали, як це робили з 27 вересня по 17 жовтня 18-го року, і бачили, як вони готують свою оборону, з певним переконанням, що ми зможемо їх перенести, або підірвати до них, або взяти їх у той чи інший спосіб за рік чи два. Тим часом погода прийшла зі своїм словом і сказала нашим нарадчим генералам: «Стоп! Оскільки ви так довго чекали, я не дозволю вам рухатися зараз».
Саме 19 вересня, за дванадцять місяців до того, як це було написано, армії союзників вирушили зі Старого форту, і росіяни пролили першу кров у Бульянаку. Який насичений подіями рік минув! і як мало людей вижило через усі наші страждання та нашу славу!