Частина 27

засідав, і всі члени були присутні, крім генерала Tliiiy, якого представляв генерал Мазаре. Цей офіцер і бригадний генерал Дюпюї, як голови комісії snb, потім поклали на стіл докладний звіт про все, що було знайдено в Севастополі. Кількість гармат із бронзи (міді) становила 128; залізних гармат — 3711; всього 3839. Президент зачитав конвенцію від 10 липня, і тоді було одностайно погоджено, що гармати слід розділити на дві рівні частини, приділяючи належну увагу різним калібрам, і що одну половину слід надіслати до Франції, іншу половину — до Великої Британії, за винятком двох мідних польових частин, які мають бути запропоновані генералу делла Мармора за схваленням головнокомандуючих. Було також вирішено, що ці гармати та гармати повинні залишатися в Севастополі, а також у редутах і укріпленнях Каміша та Балаклави до того часу, поки вони не будуть потрібні для оборони цього місця, коли кожен уряд зможе робити те, що йому заманеться, із власною часткою. Ці рішення, прийняті згідно з першим актом Конвенції, залишили поза увагою оцінку предметів; але згідно з 4-ю статтею тієї ж Конвенції погоджено, що вартість здобичі і т. д. буде розділена між двома державами пропорційно кількості людей, зайнятих кожною з них в облозі. Фактична чисельність англо-сардинської армії на 8 вересня становила 63 715 чоловік, а французької армії на той же день — 126 705 чоловік. Тому Комісія вирішила, що Франція повинна мати дві третини, а Великобританія одну третину вартості здобичі та трофеїв.