Армію тішили чутки про дійсну службу, а в таборі були ознаки сплячки. Робота армії насправді була підготовкою не до руху, а до застою. Чоловіки були задіяні на великих дорогах від портів до фронту, які будуть постійними ознаками окупації цієї частини. Крим арміями союзників протягом століть; власне, маючи в своєму розпорядженні стільки праці, наша влада була налаштована, якщо можливо, спокутувати апатію минулої осені. Дороги, які ми прокладали, майже не відповідали потребам армії тимчасової окупації. Вони були широкі й добре вимощені — подекуди вони були пробиті крізь скелю, яку подекуди можна було зняти лише потужними вибуховими зарядами. Залізниця набула вигляду великої активності. Поруч з нею звивалася Центральна дорога, а від нового центрального складу, віддаленого від Коль-де-Балаклава, на відкритий простір у тилу Другої дивізії, а також між Гвардійською бригадою та Четвертою дивізією йшли дивізійні дороги, які сполучалися з дивізійними складами. Усі ці приготування були зроблені для того, щоб армія могла комфортно існувати в своїх зимових місцях розквартирування, щоб підвезти хати, їжу, одяг і паливо, а також зняти гармати, міномети тощо з фронту. На цю мирну працю нас благословила чудова погода. Дні були теплі, а повітря було чарівно свіжим і чистим. Осіннє або друге літо Криму осяяло нас усіма чарами відпочинку. Земля знову кишала травами і квітами осені. У степах виросли численні цибулинні рослини, серед яких чільне місце посідав Colchicum Autumnale, а схили пагорбів укриті частими
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
залпи, спрямовані на незліченну кількість перепелів, проти яких наша армія вела запеклий бій.