Втомлений і виснажений, я ліг відпочити, але ледве заснув. Під час моєї останньої прогулянки до фронту після заходу сонця нічого не було примітним, крім тиші батарей з обох боків. Близько сьомої години артилерійський офіцер у Кар'єрах спостерігав, як ворог перетинає міст на північний бік, і надіслав про це повідомлення генералу Сімпсону. Близько одинадцятої години мою хатину здригнув сильний поштовх, як від землетрусу, але я був настільки втомлений, що не пробудив мене більше ніж на мить; переконавши себе, що це «лише журнал», я знову заснув. Ще через годину ці поштовхи повторилися один за одним, тож сам Морфеус не міг спати, і я піднявся до пагорба Каткарта. У Севастополі палахкотіли пожежі, але вони були закриті димом і пилом, що ще віяв нічним повітрям. З настанням ночі ці пожежі розросталися й поширювалися, час від часу підживлюючись потужними вибухами. Росіяни покидали місто, яке вони так мужньо і довго захищали. Їхній флот був під водою. Можна було побачити безперервний потік солдатів, що марширували через міст на північ. А що ми робили? Просто дивлюся. Близько пів на п'яту годину генерал Бентінк вийшов зі своєї хатини, неподалік від пагорба Каткарта, щоб «подивитись, у чому справа». Звичайно, цей уважний офіцер не був жодним чином зацікавлений у підготовці нападу чи штурму. Він був лише дивізійником і ніяким чином не міг керувати діями військ.
Напередодні о 8 годині вечора росіяни почали виходити з міста, в якому вони запаслися горючими речовинами, щоб зробити Севастополь другою Москвою. Генерал продовжував стріляти зі своїх передових постів, наче мав намір відновити свої зусилля, щоб повернути Малакова. Близько 12:30 ранку дивізія Горя, яка чергувала в окопах, здивована тишею в Редані, послала кількох добровольців, щоб вони прокралися туди. Вони не чули нічого, крім дихання й стогону поранених і вмираючих, які, разом із мертвими, були єдиними мешканцями цього місця. Оскільки вважалося, що Редан замінований, чоловіки повернулися. I3y
EETEEAT З EUSSIAXS. 3 31