Увійшовши в одні з цих дверей, я побачив таке видовище, якому мало хто, слава Богу, бачив. У довгій низькій кімнаті, підтримуваній квадратними стовпами, зігнутими вгорі та тьмяно освітленими через розтрощені й незасклені віконні рами, лежали поранені росіяни, яких їхній генерал залишив на милість. Поранені, я казав? Ні, але мертві — гнилі й загноєні трупи солдатів, яких залишили помирати у їхній крайній агонії, без догляду, без догляду, зібрані якомога ближче, одні на підлозі, інші на жалюгідних естакадах і ліжках або солом’яних піддонах, просочених і просочених кров’ю, яка сочилася й стікала на підлогу, змішуючись із послідом. корупції. З гуркотом вибухаючих фортець у їхніх вухах — зі снарядами та пострілами, що сипалися через дах і стіни кімнат, у яких вони лежали — з тріском і шипінням вогню навколо них, ці бідолахи, які надто добре служили своєму люблячому другу й господарю цареві, були віддані своїй жахливій долі. Багатьох міг би врятувати звичайний догляд. Багато лежали живі, а в їхніх ранах повзали черви. Багато хто, майже збожеволівши від сцени, що їх оточувала, або шукаючи порятунку від неї у своїй найсильнішій агонії, відкочувалися під ліжка й дивилися на враженого серцем глядача — о! з такими видами! Багато хто, з поламаними та вивернутими ногами й руками, із зазубреними осколками, що стирчали крізь сиру плоть, благали допомоги, води, їжі чи жалю, або, позбавлені мови через наближення смерті чи жахливі травми голови чи тулуба, вказували на смертельне місце. Здавалося, що багато хто наодинці намагався помиритися з Небом.
Відношення деяких було настільки жахливо фантастичним, що викликало жах і вкорінювало в землю якесь жахливе захоплення. Чи могла ця кривава маса одягу та білих кісток колись бути людиною, чи ця спалена чорна маса плоті колись містила людську душу? Страшно було подумати, якою має бути відповідь. Тіла багатьох людей були неймовірно розпухлими та роздутими; і риси обличчя, роздуті до гігантських розмірів, з очима, що стирчали з орбіт, і почорнілий язик, що висувався з рота, міцно стиснутий зубами, що вп’ялися на нього під час передсмертного гуркоту, змусили здригнутися й покрутитися.