з Redan, або взято з міста, і французи всередині роботи; а бій за Малий Редан, ліворуч від Малакова, точився люто. Хмари диму й пилу закривали огляд, але брязкіт мушкетів не припинявся й свідчив про жорстокий характер боротьби внизу. Крізь розриви диму час від часу виднівся триколор, увінчаний орлом, який хоробро тріпотів над внутрішнім парапетом Малакова. Шторм битви люто прокотився навколо нього і вдарив по ньому; але його тримали міцні руки та хоробрі серця, і всі напади ворога були марними проти нього. Було б неправдою сказати, що результат нашого нападу не був для нас джерелом глибокого горя та приниження, яке не могли повністю пом'якшити всі славетні успіхи наших союзників. Навіть ті, хто вважав будь-який напад на Редан марним і нерозумним, оскільки володіння Малаковом, на їхню думку, зробило б Редан неспроможним, не могли не гірко шкодувати, що, розпочавши штурм, ми не досягли вирішального тріумфу і що так багато крові було пролито якщо не безславно, то принаймні безплідно.
Французи справді були досить великодушними, щоб сказати, що наші війська поводилися з великою хоробрістю і що вони дивувалися, як ми так довго тримали Редан під таким сильним вогнем; але британські солдати звикли до нульового адмірарі за таких обставин, і така похвала приносить не тільки задоволення, але й біль. Багато солдатів, дотримуючись тієї думки, на яку я натякав, вважають, що ми повинні були негайно відновити спробу. Для них не дуже втішно знати, що генерал Сімпсон мав намір атакувати Редан наступного ранку, оскільки росіяни своїм відступом позбавили нас шансу відновити нашу репутацію, і в той же час визнали повноту успіху, досягнутого нашими союзниками, і величезну перевагу вогню, спрямованого проти них.