«Хто ті офіцери в синьому, з сірими, жовтими та червоними обличчями — очевидно люди високого чину, із зірками, коронами та мереживом на комірах?»
«Вони з сухопутного транспортного корпусу — капітани та квартирмейстери бригади».
f Привіт! тут є театральна трупа? Хто такі чудернацькі хлопці з мисливцями-m-I)w- JFrcisc7iutz-ea,])S і туніками, що курять короткі люльки та водять свої вози, як багато Єгусів?»
«Ну, у нас є Театр Зуав і Театр Моряків, але ці люди належать полковнику Мак-Мердо, і вони, звичайно, дозволили своїм капелюхам жорстоко втратити форму; вони були досить охайними і добре виглядали, поки розетки були чистими, але тепер»
«А хто ж ті пани в сірому, з чорною косою та з шаблями, з поясами та підзорними трубами — якісь нові стрільці, га? — капітальне вбрання для стрільців».
«Чому, любий, сер, ви не знаєте, що це нешкідливі цивільні особи, які не хочуть ні в когось стріляти, ні в себе стріляти?
Це інженери-будівельники та цивільні особи, які належать до вашого нещодавно сформованого армійського робочого корпусу».
«Алло! ось ще один — що він? Повстяний шолом із шипом і мідними оковками — червона сукня з чорною косою — великий кінь — кавалерист, еге ж?»
«Ну, він один із кінноштабного корпусу, і він отримує стільки ж, скільки прапорщик, за те, що готовий піти куди завгодно — коли його шукають». *
«Хто цей п’яний хлопець — старий солдат у дивній формі, з медалями на грудях?»
«Тихше! Він останній, хто залишився з Корпусу швидкої допомоги. Вони коштували багато грошей і принесли чимало користі, але Мак-Мердо тепер їх не матиме, якщо він не доб’ється з них свого, і…»
«Перепрошую, але хто цей іноземний офіцер у білому мундирі, який супроводжує блискучий штаб генералів — я маю на увазі його з блакитно-сріблястою смужкою на штанях, із золотою тесьмою на жилеті та червоно-білому кашкеті; це, мабуть, Пелісьє?»
«Це! Ну, це ж М. Соєр, шеф-кухар кухні, і якщо ви підете й поговорите з ним, то побачите, що він кілька годин розповідатиме вам про те, як витрачається ваше м’ясо; тому я бажаю вам доброго ранку, сер, і успіхів у торгівлі, щоб ви могли заплатити всім джентльменам, яких ви бачили сьогодні, а також якнайшвидшого в’їзду до Севастополя».