Описати цю сцену неможливо. Не було жодної миті, коли б снаряди не зі свистом пронеслися в повітрі; не було жодної миті, коли б небо не було зшито їхніми вогненними вигинами чи освітлено їхнім вибухом. Кожен снаряд розірвався як годиться, і лінії російських земляних укріплень Редана, Малакова та всіх їхніх батарей ставали чітко видимими завдяки постійному світлу незліченних вибухів. Росіяни майже не намагалися відповісти. О п'ятій годині було помічено, що фрегат у другій лінії, біля північного боку, димить, і, коли ставало темніше, було видно, що з його боків виходить полум'я. Люди та офіцери кинулися до передньої частини в найбільшому захваті та хвилюванні, і, коли настала ніч, усе судно було охоплене одним великим полум’ям від форштевня до корми. Захоплення натовпу на пагорбі Каткарта було сильним. «Ну, це справді чудове видовище! Побачити, як нарешті торкнулися одного з тих збентежених кораблів!» Ці та багато інших і сильніших виразів лунали з усіх боків, але були деякі мудрі люди, які вважали, що росіяни підпалили корабель, або що діють підпалювачі та невдоволені, а один джентльмен навіть зайшов настільки далеко, що сказав, що він «вважав, що це був просто сигнал, можливо, щоб відкликати їх кіннота з Євпаторії» Невідомо точно, як це було зроблено. Деякі казали, що це зробили французи; інші, ми самі; і бомби, розжарений постріл і ракети були по-різному названі як засоби, за допомогою яких було підпалено судно. Незважаючи на зусилля росіян, полум'я поширилося і незабаром вийшло з портів і квартальної галереї. О восьмій годині світло було настільки сильним, що будинки міста й форти з іншого боку можна було розрізнити без труднощів. Щогли стояли довгі, підносячись угору, як великі вогняні стовпи; але один за одним вони спускалися; палуби впали близько десятої години, а опівночі фрегат згорів до самого краю води.
Вночі вівся постійний вогонь, щоб не допустити ліквідації пошкоджень росіянами. О 10 годині вечора. Нашим батареям було надіслано наказ відкрити наступного ранку, щойно добре розвидниться, але вони обмежилися п’ятдесятьма снарядами з кожної гармати. О 5.30 ранку всі батареї від Карантину до Інкермана з грандіозним гуркотом почали вогонь. Було три перерви або затишшя у бурі; одна з пів на восьму до десятої; інший від дванадцяти до п'яти; і третій з пів на шосту до сьомої — у ці проміжки вогонь був порівняно слабким.