Наша кар’єрна батарея, озброєна двома мінометами та вісьмома когорнами, лише за 400 ярдів під Реданом, енергійно обстрілювала передмістя в тилу Малакофа бомбами та утримувала верхню частину Редану вільним дробом і виноградом. Редан і Малаков були однаково мовчазні, обдерті й розтерзані. «Редан» стріляв щонайбільше трьома гарматами, а сусідні батареї були такими ж економними. Парапети були всі порізані дробом і снарядами, а боки амбразур сильно поранені, так що габіони стирчали назовні й роз’їжджалися на всі боки. Не було більше того тонкого полірування та роботи столяра, якими росіяни дарували свої батареї; наш постійний нічний вогонь, зусилля наших стрільців і безперервний артилерійський обстріл, скоріше стримуючи їхню наполегливу тривогу щодо зовнішнього вигляду.
Після двох з половиною годин шаленої стрільби артилеристи наших союзників раптово замовкли, щоб дати гарматам охолонути і відпочити. Росіяни виповзли, щоб відремонтувати пошкодження своїх робіт, і витрусили мішки з піском, повні землі, з банкету на зовнішню сторону парапетів. Їхні артилеристи також скористалися раптовим припиненням, щоб атакувати наші матросські батареї в лівій атаці, і завдали нам трохи роздратування з боку «Воронячого гнізда». Однак о десятій годині, попередньо вибухнувши кілька фугасів, як і раніше, французи знову відкрили вогонь, якщо це було можливо, швидше й потужніше, ніж вони вперше, і продовжували підтримувати його з усією силою до дванадцятої години опівдні, до того часу у росіян було лише кілька гармат на Флагстафській дорозі та садових батареях, здатних відповісти. Ми могли бачити, як вони в сильному хвилюванні відправляли людей і вози туди-сюди через міст, і о дев’ятій годині потужна колона піхоти переправилася, щоб протистояти нашому штурму, тоді як армія Бельбека рушила до Інкермана. Невдовзі після початку нашого обстрілу робочі загони, які щоранку переходять на північний бік, були відкликані та знову рушили назад через міст на південь, безсумнівно, щоб бути готовими до нашого очікуваного нападу. З дванадцятої до п'ятої вечора. стрільба в'яла; тоді французи відновили свою канонаду з такою ж енергією, як на світанку та о десятій годині, і не припиняли своїх залпів і снарядів проти цього місця до пів на сьому, коли настала темрява, після чого всі міномети та важкі гармати, як англійські, так і французькі, відкрили снаряди проти всієї лінії оборони.