Раптом біля Бастіону дю Мат, уздовж земляної завіси між бастіонами №№ 7 і 8, три струмені полум’я злетіли в повітря й викинули стільки ж стовпів землі й пилу висотою в сто футів, які нагрілися до рум’яних відтінків горизонтальними променями сонця. Французи вибухнули три фугаси, щоб дмухнути в контрескарп і служити сигналом своїм людям. За мить від моря до Докярд-Крік вогняний потік тримильної довжини, здавалося, побіг потягом від батареї до батареї, і ворсинчастий, звивистий, насичений білий дим піднявся вгору, ніби землю раптово розірвало під час землетрусу, і виривало матеріал її вулканів. Лінії французьких окопів одразу вкрилися так, наче самі небесні хмари опустилися на них, і закружляли у спіральних струменях, у фестонах, у скупченнях пучків, у стовпцях і в листах, усе змішане, затягнуте воєдино й об’єднане, так би мовити, лютим полум’ям унизу. Грукіт такої величезної пожежі, мабуть, був жахливим, але вітер і особливий стан атмосфери не дозволяли звуку справляти якийсь значний ефект у нашому таборі; у місті, з тієї ж причини, мав бути страшний і жахливий шум. Залізний шторм пронісся над російськими лініями, підкидаючи, ніби на забаві, струмені землі та пилу, розриваючи габіони, «хлюпаючи» парапети або вриваючись серед будинків і руїн у їхньому тилі. Жахливі ряди цієї летючої армії, тягнучись близько чотирьох миль попереду, мчали по рівнині, несучи смерть і жах у своєму поході, проколювали важкими й непоборними крилами російські фланги і обшукували їх центр до глибини душі. Такого приголомшливого, одночасного та надзвичайно потужного залпу, ймовірно, ніколи раніше не було відколи з’явилася гармата.
Росіяни на деякий час здавалися повністю паралізованими. Їхні батареї були недостатньо укомплектовані, щоб дати їм змогу відповісти на такий нищівний вогонь; але французи, кинувшись до своїх гармат із приголомшливою енергією, швидкістю та енергією, продовжували наповнювати саме повітря штормом, що штовхає, і посилав його у невпинній люті на своїх ворогів. Понад 200 артилерійських знарядь великого калібру, чудово обслужених і добре скерованих, безупинно обстрілювали ворожі лінії. За кілька хвилин велика завіса диму — «бойова хмара, що котиться тьмяною» — поширилася від гармат на
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]