Кілька дезертирів прийшли 15-го і з великою впевненістю говорили про запланований напад на Черну; але на їхні звіти не звертали особливої уваги, а військам не давали жодних особливих наказів, окрім «бути готовими», і це повторювалося так часто, що не справило жодного враження. У Байдарі, звідки була виведена англійська кавалерія, розташувалися два полки важкої французької кавалерії та загони єгерів і зуавів. 15 числа генерал д'Алонвіль по семафору повідомив, що велика кількість російських військ зосереджена на висотах і що він очікує атаки. Пізно ввечері повідомлення про це повідомлення було надіслано генералу Делії Марморі та Осману-паші. Ніяких додаткових запобіжних заходів на Черній лінії вжито не було, і просування було не меншою несподіванкою, ніж просування на Інкерман. Перші звістки про напад принесли на світанку деякі єгері, що входили до патруля, які потрапили в засідку та втекли, а їхні товариші були взяті в полон. Невдовзі застави через Черну були втягнуті, а на світанку почалася канонада.
Черна, випливаючи з вузької ущелини, в яку вона впадає після виходу з Байдарської долини, у вежі Карловка, протікає між низкою горбів, які становили основу позиції союзних армій. Крайні праворуч розташувалися турки. Вони зайняли два пагорби, між якими дві дороги, що ведуть з Верхнього Чоргуна і вежі Карловки на Воронцову дорогу. Сардинці спиралися на маленький гірський струмок, який обмежував турецьку позицію ліворуч, і на великий пагорб над дорогою з Балаклави в Чоргун і займали позицію надзвичайної важливості в обороні лінії Чорної. Попереду, відділений від нього акведуком, був ще один пагорб, менший, але так само крутий, до якого можна було дістатися з першого кам’яним мостом, на якому сардинці мали невеликий еполет. Вони мали форпости на тому боці Черної, на горбі біля Макензієвої дороги. Французи зайняли три пагорби ліворуч від сардинців і охороняли дорогу, що веде до Балаклави через міст Трактир від хутора Макензі. Першу з них, праворуч, відділяла від інших дорога до мосту; а третій, ліворуч, був захищений басейном водопроводу. Перед мостом був еполет^ за яким були застави.
Перша атака росіян була спрямована на форпости сардинців. Відповідно до пагорбів на південній стороні Черної були три плато, з яких їхні гармати могли керувати не лише землею навпроти, зайнятою сардинцями та турками, але й рівниною, яка відкривалася до французьких позицій. Рота піхоти та рота берсальєрів сформували сардинські форпости. На них напали на світанку. Оскільки війська не були під озброєнням, довелося деякий час утримувати цю позицію, і генерал Делія Мармора послав майора Говоне з Етат-Майора з ротою берсальєрів для посилення рот. Вони перетнули акведук і річку і піднялися на плато;
f Klllr