Невдовзі я повернувся на фронт і побачив генерала Сімпсона та кількох штабних офіцерів, які спускалися з сардинських позицій, звідки вони спостерігали за боєм. Вони поверталися до штаб-квартири; але капітан Колвілл, ад'ютант генерала, молодий та здібний і багатообіцяючий офіцер, завжди допитливого складу розуму, повернувся зі мною, і ми поїхали через міст. Французи, однак, були вперті й не дозволили нам перетнути тет-дюпон, оскільки ми були на плеїні з гарматами, розміщеними за білим уступом на пагорбі з протилежного боку. Ми могли бачити, що сардинці відновили свою стару землю і зайняли висоту, з якої їхні передові пости були відбиті на початку дня. Далі ми могли бачити російську кавалерію, але велика маса піхоти повністю відступала; а о дев’ятій годині дорога до ферми Маккензі була заповнена щільною колоною спраглих, хворих на ногах, побитих росіян. Вигляд поля, акведука та річки був жахливим, що неможливо описати; — тіла були щільно збиті партіями і лежали у файлах на дві-три глибини, де виноград прорвався крізь стовпи. Протягом двох днів тіла гнили на землі, яка лежала за французькими лініями, і перша російська група поховань зійшла лише 18-го, коли сморід був настільки сильним, що люди ледве могли виконувати своє огидне завдання. Генерал Рід був убитий на початку бою; і росіяни втратили всіх офіцерів, які командували атакуючою колоною. Їхні загальні втрати склали, за нашими оцінками, від 12 000 до 15 000 чоловік.
Здобич прихильників табору та Сатлерів — Відновлення канонади — Природа російської артилерійської стрільби — Небажання турків кинути земляні укріплення — Список британських поранених, убитих і зниклих безвісти — Британське підкріплення — Повідомлення про російський напад на Балаклаву — Чутки про мир — Мирна вечірка в таборі — Наполегливість і витривалість росіян, які вони недооцінюють — Бажання англійців Кавалерія, щоб помститися своїм товаришам.