Тіла багатьох відважних офіцерів, яких я знав у давні часи — у давні часи війни, бо життя людей у Криму було коротким, а події життя стискалися в кілька годин, — мовчки проносилися повз нас, то тут, то там знаходили ще живих людей із тяжкими пораненнями. Дух деяких із цих благородних хлопців переміг усі їхні тілесні муки. «Генерал!» — вигукнув сержант 18-го Королівського ірландського полку до бригадира Ейра, коли той підійшов до місця на цвинтарі, де лежав бідолаха з обома ногами, зламаними пострілом, — слава Богу, ми зробили свою роботу, у будь-якому випадку. Якби я мав іншу пару ніг, країна і ви були б раді їм! не хвилювалися, якби вони тільки побили росіян». Поранені лежали в ямках, вибитих снарядами, і коли вони котилися, їх обстрілювали російські стрільці. Наші повідомляють, що ворог ставився до них доброзичливо, навіть виносив воду з амбразур. Усіх тіл офіцерів, які були в межах досяжності, підтягли до абату, зняли з них еполети й черевики, але не роздягали.
Росіяни сформували чергу вартових так далеко перед абаттом, що генерал Ейрі був змушений протестувати з ад'ютантом генерала Остен-Сакена, який наказав їм відійти. Ці чоловіки були надзвичайно гарними, високими, м’язистими хлопцями, і їх не можна було не порівнювати з бідними слабенькими хлопцями з наших полків або з недорослими чоловіками французької лінії. Вони були в чистій новій формі. Багато з них носили медалі. Їхні офіцери вийшли в білих дитячих рукавичках і лакованих чоботях.
Один кремезний літній росіянин чину спитав одного з наших офіцерів: «Як вам їсти?»
"О! Ми отримуємо все, що хочемо; наш флот гарантує це".
«Так, — зауважив росіянин, багатозначно підморгнувши, — так; але є одна річ, у якій ви не дуже забезпечені, і якої ваш флот не може вас забезпечити, а це сон».
«Ми принаймні так само добре забезпечені, як і ви», - був повторний об'єднання. Інший офіцер запитав, чи ми справді думаємо, після нашого досвіду оборони, яку вони могли б зробити, що ми можемо взяти Севастополь.
«Ми повинні; Франція та Англія сповнені рішучості прийняти це».
«Ах! Добре, — сказав інший, — Росія твердо налаштована, що Франція й Англія не отримають цього; і ми побачимо, хто має найсильнішу волю, і може втратити більшість людей».
У розпал цих коротких бесід, які починалися й закінчувались поклонами й салютами, а також урочисто розпочалися поступками щодо сигар і вогнів, солдати проносили тіла мертвих, відправляючи рядових на поховання біля окопів, а поранених і тіла офіцерів виносили до табору.
Перемир'я тривало більше двох годин.
РОЗДІЛ IL