Зі смертю лорда Реглана до середини липня не було досягнуто жодного вирішального прогресу в підступах до облоги, і росіяни задовольнилися наполегливими приготуваннями до нового штурму. Але коли хвороба зменшилася, а пізніше цього місяця до Криму надійшли підкріплення та свіжі запаси матеріальних засобів, союзники взялися до роботи з новою енергією, і не лише завоювали позиції перед Севастополем, але й почали прокладати шлях ліворуч від позиції ворога на Бельбеку. У той же час вони розширили свої операції в напрямку Мангуп-Кале та Кутчук-Севрен, спочатку шляхом розвідки, а нарешті шляхом створення постійних таборів достатньої потужності, щоб протистояти раптовому нападу будь-якої сили, крім армії. У цих операціях активну роботу вели французи. Їм до певної міри допомогли сардинці, що отаборилися в Комарі, і турки, які завершили дружнє інвестування Балаклави від Сардинії праворуч до скель над морем біля мису Айя.
Після 18 червня 1855 року стало цілком очевидно, що наша ліва атака була абсолютно марною для цілей штурму, і, відповідно, можна було б подумати, що вся енергія начальників британської армії та інженерів була б спрямована на те, щоб натиснути на наші сили в напрямку єдиної точки атаки, з якою британська армія мала справу; але фактично після 18-го наші інженери не наблизилися до Редана набагато ближче, ніж це було раніше, і більшість наших зусиль було спрямовано на посилення ваги та сили нашого вогню з уже створених батарей або на зміцнення батареї Кар’єрів, яку ми взяли 7 червня. Насправді, здавалося, ми сповнені рішучості зайняти це місце одним вогнем артилерії; і все ж, коли настав час, ми поєднали з ним напад, який, звичайно, був втручанням у цю рішучість і відмовою від неї. Хоча наші офіцери мали «Мамелон» перед очима, вони не помічали того факту, що росіяни можуть захистити дуже велику кількість людей у своїх казематах і бомбозахищених засобах, і що гарнізон дуже мало постраждає від нашого вогню, доки йому не вдасться розшукати й знищити ті місця для відступу. Коли після припинення нашого вогню гарнізон цих казематів був попереджений про майбутній штурм, вони кинулися масами, чисельнішими за нападників, які були до того ж розбиті й майже бездиханні через те, що втекли з окопів, і відбили їх, перш ніж вони досягли абаттіса. Щоразу, коли росіяни відчували, що наша енергія перемагає їх у будь-якій конкретній точці, вони
ЗАХОПАННЯ О. П. МАЛАКОВА РОСІЯНАМИ. 305