Перший великий етап облоги було пройдено — ми виявили, що бусіанці можуть чинити опір союзним силам з енергією, і що вони здатні діяти проти оборони з більшою енергією, ніж ми припускали їм, судячи з їхньої поведінки біля Альми. Постійний прохід через протоку Босфор суден з військами на борту з Франції та артилерії та матеріальних засобів з Англії свідчив про підготовку союзників до відновлення боротьби; але було багато тих, хто вважав, що облога не закінчиться до наступного року, і що союзникам доведеться зазнати страждань ще однієї зими у відкритих окопах. Сер Джордж Браун, який завжди мав дуже похмурий погляд на нашу позицію — фальшивість і небезпеку якої у військовому сенсі він радше перебільшував, ніж недооцінював — залишив армію на підставі лікарняного листа через два дні після смерті лорда Реглана, а генерали, які командували, були новими й непересвідченими людьми, порівняно з тими, хто першими привів нашу армію до Кримської кампанії.
12 липня турки і французи вирушили на нагул і розвідку до Байдара. За словами офіцерів, які супроводжували цю розвідку, слабких місць у напрямку до Бельбека не було, і наступ на російські позиції від Інкермана до
Сімферополь вважався безнадійним. Здається, що природа створила плато, яке вони займали, як величезну оборонну позицію, яку могли б утримати 50 000 чоловіків, проти яких учетверо перевищує їх кількість. Пишучи 12 липня, я сказав: «Щодо скорочення власне Севастополя до зими я не сумніваюся. Російські генерали, хоч і сміливі та рішучі під час упертої оборони, заслуговують на повагу за розсудливість і передбачливість. Поки місце можна утримувати з шансом на успіх або навіть завдати шкоди ворогу, вони утримають його; але всі їхні дії вселяють віру в те, що вони не дозволять своїм війська будуть розрізані на шматки лише за те, що вони чинили відчайдушний опір і протягом короткого часу утримували позицію, яка, у військовому сенсі, є неспроможною. Коли вони відчують, що їхньому відступу загрожує серйозна загроза, цілком імовірно, що вони взагалі покинуть південну сторону, яку вони навряд чи зможуть утримати, якщо союзники зможуть командувати гаванню. Вони, без сумніву, розраховують принаймні на те, що зможуть продовжити свій опір до настання зими; якщо це буде неможливо, вони, найімовірніше, відійдуть на північний бік, який, можливо, буде неможливо обложити до весни 1856 року».