Наші втрати були важкі, і їх не полегшила втіха перемоги. Загинуло не менше 22 офіцерів і 247 чоловік, поранено 78 офіцерів і 1207 чоловік. Французи втратили 39 офіцерів убитими і 93 пораненими; 1600 рядових убитих або взятих у полон і приблизно стільки ж поранених — так що втрати союзників на 18 червня склали майже 5000 офіцерів і солдат. Росіяни визнали втрату 5800; але дивовижно в їхньому поверненні те, що кількість убитих їхніх офіцерів набагато менша, ніж наша. У нашій армії на одинадцять загинув один офіцер — на п'ятнадцять був поранений. У французькій армії один офіцер був убитий на тридцять чоловік і один був поранений на кожні шістнадцять чоловік. У російській армії частка вбитих була приблизно один офіцер на сорок дев'ять чоловік, поранених один офіцер на тридцять одного чоловіка. Генерал Джонс був поранений над траншеєю. Генерал Ейр був виведений з ладу через сильний поріз на голові, але залишався зі своїми людьми, поки вони не були встановлені на цвинтарі.
Загони військово-морської бригади складалися з чотирьох партій по шістдесят чоловік у кожній, по одному в кожній колоні, але лише двоє з них вийшли, а інші два залишилися в резерві; їм було наказано носити драбини та мішки з вовною та розміщувати їх для наших штурмів. Капітан Піл, який командував, був поранений. Його ад'ютант, лейтенант Вуд, мічман H.M.S. Квін, хоч і був тяжко поранений, піднявся до абаттіса й так відзначився своєю хоробрістю, яку він кілька разів підтверджував раніше, що лорд Гардінг представив йому комісію 13-го легкого драгунського полку після того, як він висловив бажання обмінятися в армію. У групі № 1 лейтенанти Урмстон, Дейел і Парсонс були поранені. У № 3 лейтенант Кейв був поранений, а лейтенант Кідд убитий. Партії № 2 і № 4 не просунулися вперед і не втратили жодного офіцера. Коли люди відступали, приголомшені штормом ворожої батареї, кілька офіцерів і солдатів залишилися пораненими. Лейтенант Кідд потрапив до траншеї, отримавши привітання від брата-офіцера, коли побачив пораненого солдата, який лежав просто неба. Він відразу ж вигукнув: «Треба йти і врятувати його!» і для цього перестрибнув через парапет. Не встиг він пройти й ярд, як йому прострелили груди, і через годину він помер. Рядовий солдат 33-ї, уродженець Корка, на ім'я Річард Воррелл, виявив найзворушливішу відданість у тому ж випадку. Коли полк повернувся в окопи, виявилося, що молодий офіцер на ім'я Хейланд зник безвісти. Гармати ворога прочищали передню частину окопів. Ворел не вагався ні хвилини. «Я вийду, — сказав він, — і приведу його, якщо він є».
Він дотримав свого слова. Його тіло було знайдено пронизаним яйцем, близько до тіла його офіцера.