Частина 18

У суботу рано вранці союзники надіслали прапор перемир’я з пропозицією росіянам укласти перемир’я, щоб поховати мертвих, лежачи в кількості — п’ять-шість росіян на кожного француза й англійця — перед Круглою вежею та Мамелоном, і після деякої затримки була повернута ствердна відповідь, і було домовлено, що дві години мають бути надані для збору та винесення мертвих з обох сторін. Ця новина поширилася по таборах, і перегони, які Chasseurs d'Afrique створили у чудовому стилі, були значно позбавлені своєї привабливості через можливість зустрітися з нашими ворогами на нейтральній землі. День був прекрасний яскравий і теплий. Білі прапори ніжно майоріли на слабкому весняному вітерці над амбразурами наших батарей, а також з Круглої вежі та Мамелона. За мить до того, як емблеми миру піднеслися до флагштоку, перед позиціями не було видно жодної душі, а похмурий удар гармати з «Мамелона» та порив диму з батарей Гордона лише за короткий час перед тим сповістили про перемир’я. У ту мить, коли замайоріли прапори, з амбразур вилетіли друг і ворог. Стрільці союзників і ворога встали зі своїх лігвищ у стрілецьких ямах і пішли назустріч один одному, щоб побачити їх жахливу роботу. Увесь простір між російськими і нашими лініями був заповнений групами беззбройних солдатів. Пройшовши повз ущелину Міддл-Пікет, яку тоді окупували французи і яка пролягала перед табором Легкої дивізії, я натрапив на передову французьку траншею в межах кількох сотень ярдів від Мамелона. Видовище було дивним, що неможливо описати. Французькі, англійські та російські офіцери ходили, ввічливо вітаючи один одного, проходячи повз, і час від часу вступали в розмову, і відбувався постійний обмін невеликими ввічливими словами, такими як пропонування та отримання вогників сигари. Деякі з російських офіцерів, очевидно, були людьми високого рангу та породи, їхні вишукані манери надзвичайно контрастували з їхнім простим і досить грубим одягом. Поверх уніформи вони носили незмінні довгі сірі кітелі. Багато хто з росіян був схожий на англійських джентльменів обличчям і поставою. Як гетьман козацтва в Криму нам вказали одного високого, гарного вигляду старого, з довгою сивою бородою і дивної форми кашкетом. Усі французькі офіцери були en grande tenue і являли собою разючий контраст з багатьма нашими офіцерами, які все ще були одягнені по-балаклавськи, і носили неотесані головні убори, кожухи та непоказні палетки. Здавалося, що росіяни більше браталися з французами, ніж з нами. Чоловіки, звичайно, краще ладнали з нашими союзниками, ніж з рядовими наших полків, які були на фронті.