Це не було. відомо, скільки албанських вождів було з росіянами; але, звичайно, двоє вбитих вели їх далі з безстрашністю та лютою відвагою. Один із них, який, незважаючи на важке поранення, врізався в батарею, поки його кров швидко виливалася, кинувся до порохівниці і вистрілив у неї з пістолета, перш ніж впасти. На щастя, порох не вибухнув, оскільки вогонь не пішов крізь дрова. Інший, з циметром в одній руці та грізним вигнутим клинком, який він використовував як кинджал, у другій, двічі увірвався прямо в наші ряди, а вдруге впав мертвий, пробитий кулями та багнетами. Вони були пишно одягнені і мали бути високопоставленими людьми.
Під час перенесення мінометної батареї ворог утримував її близько п’ятнадцяти хвилин. У той час, коли тривав сильний вогонь між французами та росіянами, частина 90-го полку була зайнята на чергуванні праворуч від нових передових робіт у нашій атаці справа. Вони поверталися на свої пости в Гордонській батареї саме в той момент, коли сильний вогонь праворуч припинився, коли в темряві ліворуч від їхньої позиції поблизу мінометної батареї почався розрізнений нерегулярний постріл. Капітан Вотон, який командував групою 90-го, наказав своїм людям просуватися критим шляхом до робіт. Вони рушили вдвічі і виявили, що росіяни повністю заволоділи мінометною батареєю. 90-й одразу відкрив сильний стрілецький вогонь, коли пролунала тривога, що вони стріляють по французах; але ворожий вогонь був смертоносний, невеликий загін 90-го потрапив у велике замішання. Проте з гучним «ура» бравий оркестр кинувся з багнетом на ворога, який раптово відступив через бруствер. Щоб підтримувати вогонь, чоловіки нишпорили серед убитих росіян і вичерпували гільзи у ворожих мішках.
Як акт справедливості слід записати імена офіцерів і солдатів 90-го полку, чия поведінка відзначилася в цій справі. Це — Кларк, Бріттл і Ессекс (сержанти), Карутерс, важко поранений (капрал), Фаре, Волш, Ніколсон (поранений) і Неш. У цій справі капітан Вотон отримав важку контузію. Проявлена мужність oy Капітан Кавендіш Браун, 7-й, в іншій частині робіт, був помітним. На початку атаки його було важко поранено, але він відмовився йти в тил, хоча ледь не знепритомнів від втрати крові. Він повів своїх людей, підбадьорюючи їх голосом і жестом, на передову. Коли його тіло знайшли, воно лежало далеко попереду нашої лінії з трьома м’ячами в грудях.