У суботу ввечері (14-го) стався серйозний і тривалий конфлікт ліворуч за французькі стрілецькі ями перед карантинними роботами. Спершу вага колон, які виривалися з ліній ворога, не давала переваги французам у передових роботах, де сторони прикриття були обов’язково тонкими, і багато хто втратив життя від багнетів. Наші союзники, отримавши допомогу, кинули росіян у свої лінії, куди ті втекли з такою швидкістю, що французи увійшли разом з ними, і могли б насадити свої передові гармати, якби люди були забезпечені засобами. Коли вони відходили, ворог здійснив вилазку більшою силою, ніж раніше. Відбулася кровопролитна боротьба, в якій застосовувалися багнет, ложа і куля в сварливій боротьбі, але французи відстояли свою перевагу і, всупереч упертому опору росіян, викликаному криками та прикладом офіцерів, змусили їх знову відступити через свої окопи і заволоділи стрілецькими ями, які вони тримали всю ніч. Втрати наших союзників були значними в цій блискучій справі. Енергія і дух, з якими билися французи, були вище всяких похвал.
Наступного ранку наші передові батареї були озброєні чотирнадцятьма гарматами. Вони відкрилися на світанку і весь день вели такий сильний вогонь по російських батареях, що вони зосередили кілька гармат на двох батареях. Проте ми продовжували вогонь.
О пів на восьму вечора (15-го) три міни, що містили 50 000 фунтів пороху, вибухнули з жахливим гуркотом перед батареями французів, за сімдесят ярдів перед третьою паралеллю. Четверта і головна міна не була підірвана, оскільки виявилося, що вона розташована близько до галереї російської міни, і французи не змогли зробити таке розміщення, як передбачалося; але вони закріпилися протягом ночі на частині зовнішньої роботи. Етоннуари після кількох днів тяжкої праці та ночей безперервних боїв були пов’язані з облоговими роботами. Росіяни, вважаючи, що вибух був сигналом до загального штурму, побігли до своїх гармат, і протягом години їхні батареї вивергали величезні об’єми вогню по наших лініях від одного краю до іншого. Сила та лють їхньої канонади була вражаючою, але, незважаючи на довжину та силу вогню, вона завдала мало шкоди спорудам чи їхнім захисникам. Наступного дня магазин нашої восьмигарматної батареї під час правої атаки був підірваний снарядом, і сім наших гармат були заглушені, але восьму з великою енергією спрацював капітан Діксон, Р.А., який командував батареєю.