Залізниця почала надавати нам певні послуги, рятуючи каторжника з перевезення дробу та снарядів, і дозволила нам сформувати щось на зразок невеликого термінального складу на відстані двох миль і трьох чвертей від Балаклави, який, однак, був недостатньо великим для вимог, які на нього покладалися, і він був спорожнений, щойно його сформували частини Горської бригади, які возили боєприпаси до табірного складу, три милі та пів далі. Залізниця була недостатньо довгою, щоб змусити пана Філдера скористатися нею переважно для транспортування провіанту на фронт, оскільки він задумав, що часткове використання нею завадить формуванню залізниці, порушить його власний комісаріатський транспорт і спричинить нескінченну плутанину на тимчасовій кінцевій станції. Офіцерам комісаріату Другої дивізії, однак, дозволялося користуватися залізницею між шостою і восьмою годиною ранку.
Військово-морські сили, незважаючи на спокусу пляшки та дивне суспільство у Яніті-ярмарку чи Баффало-тауні, працювали чесно й добре, за кількома винятками, і страх перед маршалом-ректором благотворно вплинув на диспозицію вогнетривких. Хорватські робітники дивували всіх, хто їх бачив, величезними вантажами, які вони несли, великою фізичною силою і витривалістю. Широкогруді чоловіки з пласкою спиною, круглі плечі, з довгими руками, худими боками, товстими м’язистими стегнами й ногами без телят — годувалися просто, жили тихо й помірковано — хорвати щодня виконували таку кількість роботи, переносячи на спині важкі предмети, що вразило б усіх, хто не бачив константинопольського «хамалу». Їхній табір за містом був надзвичайно мальовничим і, мушу додати, брудним. Насичений смак цибулі просочив повітря на значній відстані навколо, змішаний зі спогадами стародавнього пармезану, а каші, які приготували для себе мерзенні Філліс, виглядали не надто привабливо, але, безсумнівно, містили багато поживних речовин і, я смію сказати, були кращими за жорстку свинину та жорсткіше печиво з нашого власного раціону. Одягом, озброєнням і екіпажем чоловіки були схожі на греків з островів, але на їхніх обличчях був вираз чесної лютості, відваги й мужності, що відразу відрізняло їх від їхніх еллінських братів. На нашій службі було також кілька сильних «гамалів», які були дуже корисні комісаріату як в’ючна худоба.