Що ж до Джека, то він був настільки щасливий, наскільки міг собі дозволити, і настільки ж здоровий, за винятком того, що час від часу він міг трохи захворіти цингою; але слід пам’ятати, що в нього не було передових окопів, не було важкої безперервної праці, яка б його послабила, і що він досяг найбільшого успіху у своєму пристосуванні заблуканої конини до потреб у таборі, на додаток до цього він мав своєрідний комісаріат і запаси флоту, на які можна було покладатися. Мабуть, трохи недоречно розповідати тут історію про надзвичайні уявлення Джека про власність на рухоме майно та різницю між meum і tuum, але я, можливо, не маю кращого шансу. М’який молодий офіцер одного разу піднявся до табору моряків, де, як він чув, було дуже гарне місце, щоб купити коня, і, прибувши, вибрав певного чоловіка, який серйозно жував жуйку медитації та тютюну біля підвісного мосту, утвореного зі стовпів діжок, що веде через яр до їхніх квартир. «Чи можете ви сказати мені, де я можу купити хорошого коня, мій чоловіче!» «Ну, сер, ви бачите, що наші кінні вечірки ще не прибули, і ми не знаємо, що буде у нас сьогодні ввечері. Якби ваша честь могла почекати».
— Тоді вам нема чого продати? «Ах! Як би я хотів, щоб ваша честь була вчора на мозолі. У нас було п’ять звичайних хороших «uns» — деякі з них були харабами, але їх усіх купив спекулянт із Балліклави». — Отже, вони всі пішли?
«Все, ваша честь. Але, — його обличчя раптово пожвавіло, — якщо вам раптом захочеться розважальний дромейдайер, у мене є один, оскільки я можу замовити вас дешево». Говорячи, Джек з великим тріумфом вказав на меланхолійного вигляду чотирилапого, у якого, як він висловився, був «пришвартований нос і корма», і був дуже розчарований, коли виявив, що немає жодних шансів на продаж.
Від голоду, нездорової їжі та відносної наготи табір був морем достатку, наповненим овечими й овчиними шкурами, дерев’яними хатками, хутром, ковдрами, кашне, фланелевими сорочками, трактатами, супами, консервованим м’ясом, дичиною в горщиках і спиртними напоями. Ні, це навіть правда, що запас вітрогонного засобу Делбі, респіраторів і зизифусу був розісланий військам. Дві попередні статті були видані з дозволу доктора Холла, який дав вказівки лікарям звітувати про наслідки. Звідки взявся ююбус, я не знаю; але якби все відбувалося такою швидкістю, ми могли б незабаром почути скарги, що наші гренадери залишилися на кілька днів без їхнього сердечного та заспокійливого сиропу Годфрі, а драгуни були ганебно погано забезпечені еліксиром Даффі.