Нам дуже сподобалися рецепти пайків, які з’являлися в газетах. M. Soyer були хороші та прості, але кожен з них був знайдений експериментом кілька місяців тому, і був знайомий, хоч і мало вдалий, кожному табірному кухарю. Жорстокими насмішками були рецепти, за якими чоловіків вчили, як зробити раціон смачним за допомогою «нарізаної індички», мускатних горіхів, масла, борошна, спецій і сала. Хтось може сказати нам, чому армія була змушена їсти солону свинину? Чому це було єдине м’ясо, окрім яловичини, яке подавали? Пісна страва завжди була дуже твердою та жорсткою, і вимагала великої обережності та клопотів у приготуванні, щоб зробити її жуваною — жир завжди був у надмірній пропорції до пісної страви та був занадто «насиченим» для ослабленого шлунка. Чи «свині» — це національна інституція, яку потрібно підтримувати будь-якою ціною? м'ясо бика є частиною конституції? Солдат – дуже дорога тварина. Урожай з них найважче зібрати, і коли вони повністю виростуть і стануть зрілими солдатами, вони будуть поза всякою ціною. Чи не було б у нас на складах великої кількості їжі, овочів, усіляких поживних заготовок, щоб дарувати тим, хто залишився нам, і хто був справді «ветераном», бо у вузьких межах однієї кампанії вони втілили всі жахи, небезпеки та тріумфи війни? Пайок разом із цукром, чаєм або кавою, тютюном і рисом був достатнім, якщо він був бездоганним і поки армія була здорова; але цього було недостатньо, або, точніше, не було придатним, коли чоловіки були виснажені надмірною працею.
Яка ціна була країні для людей з бригади гвардійців, які померли у своїх наметах або в госпіталі через виснаження, надмірну роботу та дефіцит неправильного харчування? Бригада зібрана в середині лютого придатних до служби трохи більше 400 чоловік. Дешево було б годувати людей, яких ми втратили черепахою та олениною, якби ми могли залишити їх живими — і не тільки тих, але й бідолах, яких пощадила битва, але яких хвороба забрала у нас з кожного полку в експедиції. Пожаліти слід було людей — натомість офіцери могли подбати про себе; у них були коні, щоб їздити в Камєш і в Балаклаву за розкошами; їхні слуги посилали за птицею, овочами, вином, консервованим м’ясом, овець та всіма предметами розкоші крамниць сатлерів; і вони мали, окрім того, багато грошей, бо платня підлеглому є достатньою, поки він у полі.
Сер Джордж Браун прибув 12 числа, лорд Реглан спустився назустріч і повернувся з ним до штабу. Відважний старий офіцер, здавалося, цілком оговтався від наслідків інкерманського поранення, і його дивізія прийняла його добре.