У середині січня спостерігалися сильні та раптові перепади температури. Чоловіки замерзли в наметах, а кількох солдатів, які чергували в окопах, із сильними обмороженнями доправили до госпіталю, але мороз дозволив чоловікам отримати значні запаси теплого одягу, хоча ті засоби, які були в нашому розпорядженні, не дозволяли відправити на фронт дрова для хат. Коли дорога колись була протоптана крізь сніг, людям і коням було набагато легше порозумітися, ніж якби їм доводилося йти крізь багнюку чи через місцевість у напіврозчиненому стані. Багато тисяч пальт, підбитих хутром, довгих чобіт, рукавичок, рукавиць і шкарпеток було подано, але були полкові шпиталі, де вони мали лише одну ковдру, щоб лягти на неї.
Наша армія складалася з майже нових для цієї кампанії старшин і полків. Покоління півроку тому пішло з життя; генерали, бригадири, полковники, капітани та солдати, добре відомі обличчя Галліполі, Буларі, Скутарі, Варни, Аладіна, Девно, Монастіра — і навіть бівуаку Бульянак змінилися; і навряд чи був жоден із колись настільки знайомих мені полків, який я міг би тоді впізнати, крім його добре відомого номера. Який урожай зібрала Смерть, і скільки ще дозріло для серпа Великого Хлібороба! Було сумно зустріти давнього знайомого, бо всі спогади були про благородні серця, які тепер назавжди охололи, і про друга за другом, які відходили. А потім прийшло: «Бідолашний! Він міг би врятуватися, якби»
За винятком лорда Реглана, лорда Лукана та сера Р. Інгланда, жоден із наших генералів не залишився з тих, хто вийшов спочатку; майже такі ж великі були зміни серед наших бригадирів і полковників. Сер Джордж Браун, герцог Кембриджський, граф
Кардиган. Сер Джордж Кетбкарт, сер де Лейсі Еванс, генерал Тілден, генерал Стренґвейс, бригадний генерал Бентінк, бригадний генерал Голді, бригадний генерал Буллер, бригадний генерал Адамс, бригадний генерал Торренс, бригадний генерал Кейтор, лорд де Рос — усі були виведені з армії через поранення, хворобу чи смерть. Так було і з самими чоловіками.