З кожним днем утверджувався слушний вислів сера Джона Бергойна про Севастополь: «Чим більше ви на нього дивитеся, тим менше він вам сподобається». За три місяці до цього офіцер заявив на його думку, це місце слід атакувати. Генерал Нейл, як ми почули, сміявся над думкою про те, що ми зменшили місце вогнем нашої артилерії.
Стовпчик термометра 4 лютого встановив 22°. У другій половині дня було помічено, що група козаків із двома легкими польовими військами перетинала верхів’я долини в напрямку Інкермана, але росіяни зібралися на висотах і на хребтах між Бельбеком і південним берегом Севастополя. Вони, мабуть, дуже сильно постраждали в ці холодні ночі, бо вони гірше переносили суворість клімату, ніж наші солдати, які звикли проводити зиму в жарких тісних казармах. Козаки поодинці працюють на відкритій місцевості в мороз і сніг.
З наближенням весни почала надходити всяка допомога, роздавати навіть предмети розкоші. Уряд розіслав магазини на продаж за собівартістю. Кримський армійський фонд відкривав свої журнали, продавав чудові статті всіх видів. Наші посилки, коробки та різдвяні подарунки повільно з’являлися в хаосі Балаклави. Подарунки, надіслані королевою та принцом гвардійцям у Сен-Жан д'Акр, через деякий час були доставлені чоловікам. Лорд Рокебі був вражений до сліз, коли три полки маршували, коли він прийняв командування. Він передав офіцерам вдячного листа від королеви, в якому її величність висловила своє захоплення поведінкою «її улюбленої гвардії».
Лорд Реглан приїхав у Балаклаву 5 числа і залишився деякий час, оглядаючи домовленості. Була виділена гавань для французьких кораблів для розвантаження запасів для полків, які були ближче до Балаклави, ніж до Каміша.