Зміна для гравця — Візит до Балаклави — Кореспонденти газет у Криму — Труднощі, з якими їм довелося зіткнутися — Смерть лейтенанта Тріона — Напад на Оупаторію — Справа між егерями де Вінсен і Пайсіаном Стрільці — Страждання, спричинені важкою працею та нестачею припасів — Жахливі сцени серед Балаклави.
«З ранком 15 листопада прийшло яскраве холодне небо, і наші люди, хоч по щиколотку в багнюці, підбадьорилися, коли знову побачили сонце. Вершини пагорбів і схили гір були вкриті снігом. Оскільки з Балаклави до нас дійшли чутки про великі катастрофи, я, поснідавши в своїй стайні, пробрався туди, наскільки міг. Дороги були просто трясовиною. денний дощ зробив би їх абсолютно непрохідними, і тільки для купання чи навігації були мертві коні та худоба розкидані по всій країні, і тут і там можна було побачити маленьку сумну процесію, навантажену тягарем якогось неживого тіла, що повільно прямувала до лікарняних наметів, які знову розбили.
Проходячи повз французькі лінії, я помітив, що всі війська були вигнані, вони рухалися та оберталися колоною, щоб зігріти кров. Їх щойно зібрали, і було приємно дізнатися, що чутки про втрачених людей були сильно перебільшені. Наші займалися копанням траншей та розчищенням наносу.
Росіяни в долині були дуже активними, і, судячи зі стану землі та кількості розв’язаних коней, вони також мали бути дуже нещасними.
Звернувши біля батареї капітана Пауелла, де моряки приводили в порядок озброєння, я пройшов через мули з боєприпасами та артилерійські вагони, що розсталися, до міста. Внизу була Балаклава — її води кишили кораблями — ані брижі на їхній поверхні. У це було майже неможливо повірити, але дванадцять годин тому кораблі тягнули якорі, дрейфували, сідали на мілину та розбивали одне одного на шматки в тому спокійному озері. Побілені будинки вдалині виглядали такими ж чистими, як і раніше, а стара зруйнована фортеця на скелях угорі спохмурніла над морем і підняла свої стіни й вежі вгору, не постраждала від шторму.