На початку листопада перед Євпаторією з'явилася частина російської кінноти, щоб атакувати наші війська, і французький полковник з вісімдесяти конями висунувся вперед, щоб врятувати свою худобу та баранину від тиску голодних козаків. Російська кіннота завжди прикривала польові гармати, і цього разу, як і під Бульянаком, закидала французів круглими пострілами та снарядами. Полковника спішили, семеро чоловік було вбито або поранено, і, як франц виходили на пенсію, полк уланів кинувся на них. Наша ракетна батарея була, однак, під рукою, і одна з цих вогняних гидот промчала прямо крізь їхні ряди. Коні піднялися на дибки, і улани «кинулися», залишивши на полі кілька мертвих.
24-го відбулася жвава битва між французами та росіянами перед Флагстафською батареєю, і росіяни розвіяли всі міфи про потребу в пороху та кульках надзвичайною канонадою. Штурми та контрнаступи тривали серед шаленого вогню, який освітлював небо стовбурами полум'я з дев'ятої години ночі до майже четвертої ранку. Свого часу французи фактично проникли за зовнішні укріплення та на деякий час закріпилися всередині enciente, але оскільки не було підготовлено до загального штурму, вони зрештою відступили.
Боротьба між французами і росіянами відновилася в ніч на 25. Великим яблуком розбрату, окрім Овенів, був глинобитний форт на Карантинній батареї, яким заволоділи французи, хоча, правду кажучи, це не дуже принесло їхньому становищу матеріальну користь.
27-го прийшов польський дезертир із дивною історією. Він розповідав, що 25 числа великий князь Михайло оглядав сильні війська росіян (як він заявив, у 12 000 чоловік, але на твердження людей цього класу щодо чисельності війська не можна покладатися) і звернувся до них із жвавою промовою, в якій закликав їх вигнати єретиків з Балаклави в море. Наприкінці своєї промови великий князь роздав кожному рядовому по два рублі сріблом.
30 листопада великий князь Михаїл і дуже великий штаб, серед якого наші обізнані люди казали, що бачать князя Менщикова і генерала Ліпранді, провели розвідку наших ліній. Великого князя можна було впізнати за глибокою пошаною до нього — куди б він не йшов, знімали шапки й непокриті голови — і за присутністю білого пса, який завжди його супроводжував. Під час огляду величезний телескоп, у який він дивився, був спертий на мушкети й багнети, і він часто посилався на дуже велику карту на переносному столі. Великий князь повернувся на пагорби до Чергуна.