Оскільки Корпус швидкої допомоги був досить боєздатним за такої погоди — оскільки людей і коней майже не було, або вони були непридатні для виконання обов’язків, наші хворі зазнали великих страждань, поки їхали з табору, щоб їх посадили на корабель. Якби французи доброзичливо позичили нам своїх чудових виводків для мулів, багато наших бідолах загинули б у своїх наметах. Капітан Грант, який очолював Корпус швидкої допомоги, був чудовим, розумним і активним офіцером, але в нього не було матеріалів, з якими можна було б працювати, і тут не було місця для розуму й активності, щоб творити чудеса. Досвід навчив наших союзників, що виводок для мулів був найкращим транспортним засобом для хворого чи пораненого. Рухома з’єднана залізна рама з брезентовими носилками була підвішена до легкого в’ючного сідла з обох боків мула. Якщо хворий або поранений міг сісти, піднявши голову носилка, йому робили опору для спини. Якщо він хотів, щоб його ноги звисали, рама була відповідним чином відрегульована, і він їхав, наче був у кріслі, підвішеному на боці мула. Коли хворий хотів лягти, у нього була довга та зручна кушетка — зручна, оскільки крок мула був легшим, ніж біг машини швидкої допомоги, і він не був переповнений іншими, як кури в курнику. Ці мули мандрували там, де візки швидкої допомоги не могли рухатися; їм не потрібні були ні дороги, ні проторені шляхи, і їх охоче переміщали в тилу, коли тривала бойова дія.
Справедливо було, щоб Англія дізналася про позбавлення, яких зазнали її солдати в цій великій зимовій кампанії, щоб вона могла винагородити своїми найзеленішими лаврами ті хоробрі серця, які заслуговували найвищої честі — тієї честі, яка в Стародавньому Римі вважалася найвищою, яку міг отримати солдат, — що в розпачливих обставинах він не зневірився в Республіці. І ніхто не зневірився. Змучений солдат перед тим, як опуститися на відпочинок, зітхнув, що він не міг розділити впевнений тріумф — певну славу — дня, коли наш прапор мав вилетіти з Севастополя! Не було жодного сумніву — ніякого розчарування. Ніхто ні на мить не відчував сумніву в остаточному успіху. Зі своїх останків, на тій холодній кримській землі, британський солдат знав, що постане месник і завойовник. Якби висока мужність, непохитна хоробрість — якщо стійкий удар — багнетний удар у пролом — сильна рука в боротьбі — якби спокійна впевненість, презирство до смерті та любов до батьківщини могли перемогти. Севастополь, він давно наш. Нехай Англія знає своїх дітей як нащадків голодного натовпу, який воював під Еженкуром і Кресі; і нехай вона також знає, що у боротьбі з упертим ворогом її війська повинні були вести боротьбу з ворогами ще страшнішими, і що, перемагаючи одного, вони перемагали іншого.