прикрашені червоним і синім кольором, мереживом і вишивкою, вони лежали пліч-о-пліч, дивлячись на небо своїми незрячими кулями, коли їх збиралися віддати хробаку, вони б об’єдналися в молитві за настання того дня — якщо він колись настане — коли війни більше не буде і коли припиниться пролиття крові. Після Інкермана в армії був період розвалу. Облога затихла. Сила втрачалася — у людей занепадав дух — майбутнє виглядало темним і непевним.
Траплялося, що ми мали наперед попередження про те, чого можна очікувати. У п’ятницю, 10 листопада, всього за чотири дні до смертельної катастрофи, яка спричинила такі катастрофи, я був на борту «Джейсон Капітан Лейн», який випадково лежав на вулиці, і коли він почався, я не міг повернутися на берег або дістатися до табору того вечора. Корабель був чудовим пароплавом, добре укомплектований і вміло керований, але до півночі я б віддав чимало, щоб опинитися на суші; бо шторм, що впав прямо в затоку, підняв високе дике море, яке ринуло вгору по урвищах у масах води й піни, вражаючи своєю силою й люттю; і натяг троса був таким великим, що капітану довелося його пом'якшити, обережно пливши вперед проти вітру. Нещасливий Принц, який день чи два тому втратив два якорі та троси на Бринсрінарі, їхав біля «Агамемнона» і застосував той самий спосіб; і з численних суден назовні, які через такий короткий час після цього були розбиті на уламки об ті жорстокі скелі, вигляд яких був розрахований на те, щоб жахнути серце найсміливішого моряка, було небагато таких, які не відтягнули свої якорі й не підтягнулися до залізного берега, який опустився зі смертю на чолі на нас* Гармати лиха гуркотіли крізь шторм і спалахи мушкетів. вказав на мить на безпорадний транспорт, який, здавалося, кидався в самому центрі густої піни тих величезних бурунів, подібних до яких я ніколи не бачив, за винятком одного разу, коли побачив, як Атлантика бунтує проти скель Мохер. Але невдовзі шторм послабшав — на цей раз — і вітер і море вщухли задовго до ранку. Однак серу Едмунду Ійону, очевидно, не сподобалося його місце, бо «Агамемнон» у неділю вранці пішов у Каміш і наказав «Вогняному», який лежав на вулиці, піднятися до флоту на Катчі. Щодо Принца та невдалих транспортів, то їм дозволили, ні, наказали стояти надворі, доки на них не налетить ураган.
14 листопада прийшло нове лихо — ураган.