потім відбувся, а після цього чоловіки зійшли з коней на сцені. Через півгодини лорд Реглан знову надіслав наказ лорду Лукану: «Кавалерія наступати та скористатися будь-якою можливістю, щоб відновити висоту. Їх підтримає піхота, якій наказано наступати на два фронти». Лорд Реглан прочитав цей наказ таким чином, що піхоті було наказано наступати на два фронти. Не здається, що піхота отримала наказ наступати; герцог Кембриджський і сер гр. Cathcart заявив, що вони не отримували таких інструкцій. Лорд Лукан висунув свою кінноту до хребта, поблизу редуту № 5, і, перебуваючи там, отримав від капітана Нолана такий наказ: «Лорд Реглан бажає кавалерії швидко просуватися вперед, слідувати за ворогом і намагатися перешкодити ворогові забрати гармати; війська кінної артилерії можуть супроводжувати. Французька кіннота ліворуч від вас. Негайно».
Лорд Лукан віддав наказ лорду Кардігану наступати на гармати, вважаючи, що його наказ змушує його це зробити. Благородний граф бачив жахливі шанси проти нього. Це принцип війни, що «кавалерія ніколи не діє без підтримки». «Піхота має бути під рукою, коли кіннота несе гармати, оскільки ефект є лише миттєвим», і завжди має розташовуватися на фланзі кавалерійської лінії. Єдиною підтримкою, яку мала наша легка кіннота, була важка кіннота на великій відстані позаду, а піхота та гармати були далеко в тилу. Ескадронів у колоні не було. Перш ніж дістатися до ворожих гармат, була рівнина півтори милі завдовжки.
О десятій хвилині на одинадцяту наша легка кавалерійська бригада наступала. За чисельністю континентальних армій ціла бригада ледве становила один ефективний полк; і все ж це було більше, ніж ми могли б пошкодувати. Вони гордо проносилися повз, виблискуючи під ранковим сонцем у всій гордості та блиску війни. Вони наступали двома рядами, пришвидшивши крок, наближаючись до ворога. На відстані 1200 ярдів уся лінія ворога виривала з тридцяти залізних пащ потоки диму й полум'я. Втечу відзначили миттєві прогалини в наших рядах, мертві люди та коні, скакуни, що летіли рівниною поранені або без вершників. Зменшеними рядами, зі сталевим ореолом над головами та з радісним вигуком, який був передсмертним криком багатьох благородних людей, вони полетіли в дим батарей; але перш ніж вони зникли з поля зору, рівнина була всіяна їхніми тілами.