Кавалерійські загони були ближче до нього внизу і дещо попереду горян, але ближче до міста, ніж турецькі редути. Долину де-не-де перетинали невеликі хвилі землі. Ліворуч пагорби й скелясті гірські хребти поступово змикалися до течії Чорної, аж поки на відстані трьох-чотирьох миль від Балаклави долина не поглинулася гірською ущелиною й глибокими ущелинами, над якими ярус за ярусом здіймалися безлюдні білуваті скелі, час від часу прикрашені шматочками мізерної трави, і поширювалися на схід і південь, де вони досягли Альпійські розміри Чатир-Дага. Ворогу біля Бельбека чи командуванню дорогою біля хутора Маккензі, Інкерману, Сімферополя чи Бакшисерая було дуже легко в будь-який момент пробитися через ці ущелини на цю рівнину з горловини долини або вирушити з Севастополя
Чорною і просуватися по ній у напрямку до Балаклави, доки не зупиняться турецькими редутами з південного боку або вогнем французьких споруд з північного — i. е., той бік, який по відношенню до балаклавської долини утворював тил нашої позиції. Було достатньо очевидно, що Менщиков і Горчакофі промацували дорогу цим шляхом уже кілька днів тому, і, ймовірно, вночі козаки підкралися до наших погонів, які не завжди були такими пильними, як хотілося б, і помітили слабкість позиції, яка була надто розтягнутою, щоб наша армія могла захищатися, і була зайнята їхнім зневаженим ворогом, турками.
О пів на сьому насиченого подіями ранку 25-го до табору штабу галопом прибув санітар від сера Коліна Кемпбелла зі звісткою, що на світанку сильний російський кінний корпус, підтриманий гарматами та батальйонами піхоти, рушив у долину, майже витіснив турків з редуту ~No. 1 (на пагорбі Канроберта, який був найдальшим від наших ліній), і вони відкрили вогонь по редутам № 2, 3 і 4. Лорд Лукан, який знаходився в одному з редутів, коли вони були виявлені, підняв свої гармати та частину своєї важкої кавалерії, але вони були змушені відійти через переважну вагу металу ворога.