Він був сміливим моряком, який уперше наважився сюди, і до того ж мав проникливий погляд. Ніколи в житті я не був так здивований, як тоді, коли вранці у вівторок, 26 вересня, я зупинився на вершині одного з численних пагорбів, з яких складається ця частина Криму, і, дивлячись вниз, побачив під своїми ногами маленький ставок, тісно стиснутий схилами високих скелястих гір; на ньому плавало якихось шість чи сім англійських кораблів, для яких вихід здавався цілком безнадійним. Затока схожа на високогірний тарн, і вона задовга, перш ніж око визнає, що це приблизно півмилі в довжину від моря, а ширина коливається від 250 до 120 ярдів. Береги такі круті й обривисті, що вони закривають простір гавані й роблять її набагато меншою, ніж вона є насправді. У напрямку до моря скелі зближуються і повністю перекривають вузьку протоку, що веде до гавані, так що її зовсім непомітно. На південний схід від бідного села, яке бореться за існування між підніжжям скелястих пагорбів і берегом моря, є великі руїни генуезького форту, побудованого приблизно на 200 футів над рівнем моря. Мабуть, колись це було велике й важливе місце, а його завіси, бастіони, вежі та стіни, хоч і зруйновані й розвалені в занепаді, свідчать про дух і підприємливість витривалих моряків, які так давно проникли в ці класичні ніші. Можуть бути сумніви, чи збудували його генуезці, але не може бути, що він дуже старий і перевершує за майстерністю споруди турків чи татар.
. Штаб спершу просунувся до міста й продовжував увійти до нього, коли, на їхній подив, зі старих фортів угорі швидко поспіль вилетіли чотири пориви диму, і чотири снаряди впали в землю поблизу них; але до цього часу Агамемнон, поза скелями, був чутний. Стрілецькі та частина легкої дивізії відкрили вогонь, і форт вивісив прапор перемир'я. У коменданта було всього шістдесят чоловік, і всі вони потрапили в полон. Коли його запитали, чому він стріляв із позиції, яка, як він мав знати, була неспроможною, він відповів, що зробив це, щоб його могли викликати, і що він відчував себе зобов’язаним стріляти, доки не вимагатимуть здатися.
Лорд Реглан увійшов близько дванадцятої години дня. Коли він наблизився, жителі вийшли йому назустріч, несучи таці, навантажені фруктами та квітами. Деякі з них несли буханці хліба, нарізані на шматки та покладені на посуд, посипаний сіллю, на знак доброї волі та покірності. Ближче до вечора «Агамемнон» проскочив між скелями у вузькій гавані й став на якір навпроти будинку генерала, якого швидко відвідав сер Е. Лайонс. Таким чином, флот і армія були знову об’єднані, а лорд Реглан убезпечив свою базу для операцій.