дерев, і оточений безперервною лінією найвеличніших зелених виноградників і найблагородніших фруктових садів, по всій армії почувся захоплений гомін, чоловіки, кидаючись вниз по крутих схилах схилів пагорбів, невдовзі юрмилися в кожному саду та згрупувалися в нищівні зграї навколо кожного куща. Проте їхня зупинка була недовгою.
Було дано слово перепливти потік, і його яскраві води незабаром були осквернені тупотом багатьох ніг. У той момент, коли араб, у якому я лежав, проходив повз красивий маленький замок, який, як кажуть, належав російському генералу, я побачив, як звідти виходить потік солдатів, навантажених невідповідною, але водночас найбагатшою здобиччю; інші займалися всередині, розбиваючи скла, викидаючи дзеркала, картини та меблі з відкритих рам. Від офіцера, який стояв поруч, я дізнався, що солдати не вчиняли жодної шкоди, аж поки не побачили, як штабний офіцер виніс із дому бронзову статуетку й поїхав з нею, після чого пролунав крик: «Давайте й ми грабуватимемо, якщо наш офіцер подає приклад». Я не міг не думати, якою була б доля того офіцера, якби він служив у нашого великого князя.
На іншому боці долини Бельбека схили пагорбів надзвичайно круті, вкриті карликовим лісом і чагарниковим підліском. Вагони насилу піднімалися нерівними та вузькими стежками. Лорд Реглан зайняв одну з пограбованих вілл, біля єдиного мосту, який росіяни залишили через потік. Була велика плутанина, щоб розмістити людей на своїх місцях на цьому лісистому та крутому хребті пагорбів, пересіченому ярами, і минуло багато часу після заходу сонця, перш ніж люди нарешті розташувалися біля своїх бівуаків. Вони ще не їли своєї складної та дуже неоднорідної вечері та лягли відпочити більше ніж на кілька годин, коли (приблизно о 1.30 ночі) повідомлення про гармату на пагорбах праворуч від нас розбудило союзні армії. Відразу залунали труби, люди підвелися до рук, але все мовчало. Виявилося, що французькі ведети побачили кілька козаків у своєму фронті та відступили на пікет, який стояв біля великого вогню, коли ворог відкрив їх з великої дистанції чи то з земляних укріплень на північному боці, чи то з польових уламків. Постріл пронісся високо над головою, і один з них пролетів над англійським штабом, але, оскільки ведети доповіли, що попереду все стихло, війська склали зброю й знову лягли спати. Холера значно поширилася, і багато хворіли або помирали вночі.